Чоловік, який стає батьком смертельно хворих дітей
Мухаммед Бзік – емігрант-мусульманин за спеціальністю інженер-електронщик, прийомний батько сиріт, дітей, яких покинула їхня родина, в більшості невиліковно хворих.
Бзік приїхав до Америки з Лівії ще студентом у 1978 році. Незабаром через спільного друга він познайомився з жінкою на ім’я Доун, яка стала його дружиною. Вона ще до зустрічі з Бзіком організувала притулок для дітей, які потребують негайного догляду та допомоги прийомних батьків.
Бзік до глибини душі був вражений діяльністю своєї майбутньої дружини та підтримав її. Вони разом відкрили свій будинок у місті Азуса для десятків дітей.
З середини 1990-х років подружжя вирішило усиновлювати лише смертельно хворих дітей, бо більше ніхто не хотів брати їх у сім’ю.
Так у сім’ї Бзіка з’явився хлопчик із синдромом короткого кишківника, який потрапляв до лікарні 167 разів за 8 років свого життя. Він не міг їсти тверду їжу, але Бзік і Доун все одно садили його за загальний стіл під час обіду, і хлопчик мав свою тарілку та ложку. Так він міг почуватися частиною сім’ї.
Потім з’явилася дівчинка з рідкісним дефектом мозку. Вона прожила лише 8 днів після вдочеріння. Дитина була настільки крихітною, що сукню для похорону їй шила ляльниця. Бзік ніс її труну в руках, наче коробку для взуття. Таких дітей були десятки.
2015 року від тривалої хвороби померла Доун – дружина Мухаммеда Бзіка. Бзіка це не зламало, й він продовжив брати на виховання смертельно хворих дітей.
Зараз він доглядає 8-річну прийомну дівчинку. У неї рідкісний дефект мозку, внаслідок чого вона глуха, сліпа, а її руки та ноги паралізовані. Він узяв дитину під своє крило, коли їй був лише місяць. Лікарі думали, що вона проживе лише кілька тижнів, але сьогодні їй уже 8 років.
«Головне – любити цих дітей, як своїх власних. Я знаю, що вони хворі. Я знаю, що вони помруть. Я роблю все можливе як людина, решта в руках Божих».
“Я знаю, що вона не чує, не бачить, але я завжди з нею розмовляю. Вона має відчуття. Вона має душу. Вона ж людина”, – каже Бзік.
«У моїй релігії, я зобов’язаний допомогти тому, хто потребує моєї допомоги», – каже Мухаммед Бізік. Своїми діями він переконує людей, що іслам навчає не кривавому насильству та руйнації, а любові, співстражданню та піклуванню про інших незалежно від їхнього віросповідання.
Мухаммед Бзік мусульманин лівійського походження виховує невиліковно хворих дітей протягом останніх двадцяти років. З 1989 року через нього пройшли 80 детей islam.plus., чоловік похоронив 10 дітей, деякі з них померли у нього на руках. Журналісти стверджують, що про його діяльність не знали навіть близькі друзі, бо він нічого не розповідав, просто допомагав дітям, а не шукав захоплення людей.
Історія Мухаммеда Бзіка стала відома всьому світу два роки тому, коли про неї вперше розповів “Таймс”.
«Я читав коментарі людей та плакав. Люди писали, що наша історія змінила їхнє життя, що вони хочуть дати притулок дитині. Одна вчителька зробила разом зі своїми дітьми книгу під назвою «Борода Мухаммеда Бзіка сповнена любові». Діти написали свої побажання, зробили малюнки. Це зробило мене дуже щасливим», – каже Мухаммед Бзік.
Його єдиний рідний син Адам народився 1997 року з захворюванням кісток і карликовістю. Його кістки були настільки тендітні, що їх можна було зламати під час заміни підгузника чи перевдягання шкарпеток.
Бзік каже, що ніколи не нарікав через хворобу свого сина. Він просто любив його.
«Таким його створив Бог», – каже Бзік. Сьогодні його синові Адаму 21 рік. Він важить трохи більше 30 кг та вивчає програмування.
У відділі опіки та хоспісі Лос-Анжелеса кажуть, що Мухаммед – “людина, якій вони завжди можуть зателефонувати, щоб знайти місце для дитини. Насправді він єдиний прийомний батько в країні, який, як відомо, приймає невиліковно хворих дітей”.
