День пам’яті мученика Андрія Стратилата й 2593-х мучеників

Мученик Андрій Стратилат був римським воєначальником за імператора Максиміана.

Під час війни з Сирією святий Андрій отримав титул “стратилат”, тобто головнокомандувач.

Вибравши невеликий загін, святий Андрій виступив проти противника. Його воїни були язичниками, і сам він ще не прийняв Хрещення, але увірував у Христа.

Перед битвою святий Андрій переконував воїнів, що язичницькі боги – це біси, й проповідував їм істинного Бога. З вірою в допомогу Божу невеликий загін воїнів переміг численне військо персів.

Коли святий Андрій повернувся з походу з перемогою, то багато хто почав заздрити його славі. Після того правителю Антіоху донести, що Святий є християнином і навернув до Христа підлеглих воїнів.

Коли Мученика викликали на суд, то він сповідав Христа як істинного Бога, за що його віддали на тортури. Воїнів, які були з ним, розіп’яли на деревах, але жоден із них не зрікся Христа.

Тоді імператор, боячись збурення війська, відпустив святого Андрія та його військову дружину, але таємно наказав під будь-яким приводом стратити порізно кожного.

Отримавши звільнення, Святий разом зі своїми воїнами прийшов до міста Тарс. Там вони прийняли Хрещення, а потім їх вбили в ущелині Тавра.

Перед смертю святий Андрій молився за всіх, хто вшановуватиме їхню пам’ять, і просив Господа послати людям цілюще джерело на місці, де проллється їхня кров.

Під час тієї молитви мучеників усікли мечем. І тієї ж миті з землі витекло джерело.

Єпископи Петро та Нон, які охрестили воїнів, разом із кліриком поховали тіла мучеників.

Один із кліриків, який віддавна страждав від злого духа, напився з джерела й одразу одержав зцілення. Чутка про те диво рознеслася поміж навколишніх жителів. Люди почали приходити до джерела й по молитвам святого Андрія та 2593-х мучеників отримували благодатну допомогу від Бога.

Мученицька кончина святих настала близько 302 року.