Слово Предстоятеля на причу про злих виноградарів
Під час Божественної літургії, в Неділю 13-ту після Пʼятидесятниці, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звернувся до пастви зі словом проповіді на притчу про злих виноградарів.
Притча про злих виноградарів розповідає про господаря, який насадив виноградник, огородив його та доручив доглядати за ним виноградарям. Коли настав час збирати врожай, він посилав до них своїх слуг, щоб забрати свою частину плодів. Але виноградарі одного слугу жорстоко побили, другого вбили, а третього закидали камінням. Господар посилав до них і інших слуг, але і з ними вони вчинили так само. Нарешті, він вирішив послати до них свого єдиного сина, він вважав, що ті до нього поставляться з повагою. Але, побачивши сина, виноградарі сказали один одному: «Це спадкоємець! Ходімо, уб’ємо його та заволодіємо його спадщиною!» Вони схопили сина, вивели за виноградник і вбили. За цілком справедливою логікою слухачів цієї притчі, до яких Господь поставив питання про долю тих виноградарів, господар виноградника «злочинців тих віддасть злій смерті, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які будуть віддавати йому плоди у свій час»1(див.: Мф. 21:33–42).
За словами Блаженнішого владики, виноградник або Царство Боже на землі — це Свята Церква, яка як спільнота вірних існувала навіть у старозавітні часи.
«У Старому Заповіті пророки, праведники, послані Богом, приходили та нагадували людям, що вони мають увійти в Царство Боже й для цього їм слід жити в огорожі, яка відокремлює людину від гріхів, пороків і пристрастей, але тих пророків схоплювали, мучили, побивали камінням», — зауважив Предстоятель.
Врешті, Господь послав Свого Єдинородного Сина, Який прийшов, щоб закликати людей до покаяння таі вічного життя. Але і Його не прийняли: «Вивели за виноградник і вбили», — як сказано в притчі. Так і сталося: Спасителя розіп’яли поза стінами Єрусалима.
Після відкинення Христа іудейським народом, Царство Боже — тобто Церква — було передане всім народам землі.
«Церква Христова сьогодні охоплює людей різних національностей, культур, кольору шкіри. Її двері відкриті для кожного, хто прагне спасіння, хто хоче увійти в Царство Боже», — сказав Першосвятитель.
Разом із тим, Архіпастир нагадав: “Господь очікує, що кожен, хто живе в Церкві, буде приносити добрі духовні плоди.
Апостол Павло говорить про ці плоди: любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віра, лагідність, стриманість2(Гал. 5:22–23). Ці плоди ми маємо приносити свого часу, тобто коли, що потрібно.
Бувають обставини, коли ми повинні виявити миролюбність, і ми повинні її виявити; є такі часи, коли слід виявити довготерпіння, і людина повинна виявити це довготерпіння; коли необхідно виявити чистоту віри, віруючому необхідно показати цю чистоту та її триматися», — зазначив Блаженніший Митрополит Онуфрій і додав, що найголовнішим із цих плодів є любов, адже любов — це суть людського життя, Сам Господь є Любов.
«Любов є життя й без любові немає життя. Ідеться не про плотську любов, а про любов духовну, про любов до Бога та до ближнього, про жертовну любов», — наголосив Першоієрарх.
За його словами, цей духовний плід ми повинні виявляти завжди.
На завершення Його Блаженство закликав вірян, перебувати в лоні Святої Церкви та приносити добрі плоди на землі, щоб через те змогти стати у вічності гідними членами Церкви Небесної, де не буде кінця радості, миру та блаженству.
