День пам’яті мученика Вікентія
11/24 листопада Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Вікентія.
Мученик Вікентій народився в Іспанії та з юних років присвятив себе служінню Богу. Він старанно вивчав Святе Письмо і мав мудрого духовного наставника — єпископа міста Августополя Валерія.
Бачачи розважливість і доброзвичайність Вікентія, святитель Валерій посвятив його в диякона. Він доручив йому проповідувати Слово Боже. Святий повчав народ не лише в церкві, але й на всякому зручному для проповіді місці.
У той час до Іспанії прибув посланий нечестивим Діоклетіаном жорстокий суддя Датіан. Він почав гнати й убивати тих, хто вірив у Істинного Бога.
Коли мучитель перебував у Валенсії, то почув про Валерія та Вікентія. Він послав воїнів у Августополь, щоб ті схопили й привели в кайданах єпископа та диякона на суд, що ті й зробили.
У Валенсії схоплених спочатку ув’язнили та морили в темниці голодом і спрагою. Проте зміцнені Божою благодаттю вони нітрохи не постраждали від того, тому й постали перед Датіаном зміцнілі тілом.
Тоді мучитель зажадав від темничного сторожа пояснень, для чого він давав ув’язненим їжу й пиття. Однак сторож відповів, що не давав в’язням нічого.
Перш за все суддя почав допитувати єпископа, але той відповідав на запитання тихо та несміливо.
Через те Вікентій звернувся до свого наставника і запитав, чому він говорить так тихо, немов боїться. Святий сказав єпископу, щоб той голосно сповідував силу Христову та вільно викривав безумство судді.
Коли Датіан почув слова Вікентія, то наказав забрати з судилища єпископа й приступив до диякона.
За наказом судді Святого повішали на дереві та почали стругати залізними кігтями. Від того земля обагрялася кров’ю й крізь рани стало видно кістки Мученика.
Вікентій мужньо терпів страждання й говорив судді, що той, хоч і проти своєї волі, проте чинить йому благодіяння. Святий сказав, що через тяжкі муки він піднімається, ніби сходами, до Господа на Небо. При цьому святий Вікентій просив мучителя посилити його муки та не припиняти катування, допоки він не помре.
Слова Вікентія розлютили мучителя, і він наказав слугам ще більше мучити Святого.
Коли ж слуги почали знемагати, Датіан почав бити їх, а Мученик сміявся з цього. Сила Христова укріпляла його. І хоча через кістки та суглоби Вікентія проходило залізо до самих нутрощів, він залишався неушкодженим.
Тоді суддя почав лестощами схиляти Святого до свого нечестя, проте всі його зусилля залишилися марними.
Після того Мученика прибили до хреста й піддали різним катуванням. Вікентія нещадно били й обпалювали його рани розжареним залізом.
З часом Страждалець впав із хреста, і слуги Датіана подумали, що він мертвий.
Однак зміцнений силою Божою Святий підвівся й сам повис на хресті.
Мучителі продовжили нівечити його тіло й зрештою зовсім зраненого та розтерзаного положили в темниці на гострих черепках.
Вночі місце ув’язнення Вікентія осяяло невимовне світло й Ангельський лик спустився з Неба до Святого. Страждалець миттєво зцілився від ран, сповнився невимовною радістю й почав славословити Бога.
Варта прокинулася, почула спів Мученика, побачила світло й дуже злякалася.
Про те, що сталося, одразу доповіли Датіану. Почувши доповідь, нечестивий здивувався та довго міркував, як би привести Вікентія до ідолопоклонства.
Зрештою він вирішив спокусити Святого. Для того Мученика поклали на розкішне ложе й приставили до нього звабників, які цілували йому ноги та благали виконати імператорський наказ.
Однак, не дивлячись на таку хитрість, Вікентій залишився непохитним у вірі. Побачивши марність своїх зусиль, суддя ще більше розлютився.
Спочатку за його наказом до боків Страждальця прикладали розжарені залізні дошки, а потім Святого поклали на металеву решітку й запалили під нею сильний вогонь.
Під час того катування Вікентій віддав душу Господу, до Якого прагнув усім своїм серцем.
Тіло Мученика викинули на поживу звірам і птахам, а неподалік поставили варту, щоб християни не забрали чесні мощі.
Тоді дивним чином біля тіла Святого з’явився дивний охоронець. То був ворон, який відганяв птахів і хижих тварин.
Варта доповіла про ворона Датіану, а той наказав кинути тіло Мученика в море. Коли наказ нечестивця виконали, то побачили, що тіло Святого опинилося на березі швидше, ніж до нього доплила варта.
Те диво налякало Датіанових слуг, і вони втекли, а християни забрали мощі святого мученика Вікентія та поховали з честю. Кончина мученика Христового настала в 304 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.
