День пам’яті священномученика Сатурніна Тулузького
29 листопада/12 грудня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Сатурніна Тулузького, єпископа.
Святий Сатурнін був греком і народився в знатній родині. За правління Декія (249–251) разом із шістьма іншими місіонерами від Риму його послали в Галлію для навернення місцевого населення до Христа.
Сатурнін просвіщав світлом істинної віри області Лангедока й Гасконі (на південному заході Франції) та доходив до кордонів Іспанії.
У Каркассонні язичники особливо були дуже запеклими у своєму нечесті й заарештували Святого.
Проте Ангел Господній допоміг Святому вийти на волю та продовжити проповідувати Слово Боже в Тулузі, де люди були більш відкритими для пошуку істини. Там Сатурнін заснував Церкву.
Господь наділив Свого угодника даром звершення чудес, і Святитель чудесно зцілював хворих.
Згодом для проповіді Слова Божого Святий вирушив до Іспанії, де навернув у християнство жителів міст Памплони й Толедо.
У той час його наступником у Тулузі був Папуль. Коли ж Папуль прийняв мученицьку кончину, Сатурнін повернувся в Тулузу. Він сяяв такою благодаттю Божою, що нечисті духи залишили язичницький храм, а ідоли оніміли й перестали відповідати жерцям, хоча язичники їм багато молилися та приносили жертви. Це дуже засмутило нечестивих.
Коли ідолопоклонники готувалися принести в жертву бика на Капітолії, повз них проходив єпископ Сатурнін, який мав намір звершити Богослужіння.
Один із нечестивих упізнав угодника Божого й закричав, що він ворог їхньої релігії. Він вигукував, що той вчить руйнувати їхні храми, засуджує їхніх богів і називає їх бісами та що саме через його присутність вони не можуть почути звичні відповіді божества.
Язичник почав закликати своїх одновірців до помсти й говорив, що треба або змусити Сатурніна звершити жертвоприношення, або вбити його, щоб зробити приємне богам.
Супутники єпископа, почувши те, повтікали. Святий же сказав нечестивим, що знає лише одного Істинного Бога. Потім Сатурнін запитав, як вони хочуть, щоб він боявся їхніх несправжніх богів, коли їхні боги, як вони самі говорять, лякаються його.
Від тих слів натовп язичників ошаленів. Святителя схопили та прив’язали мотузкою за ноги до дикого бика.
Бик, якого кололи списами, з люттю вибіг із храму. На перших же сходинках звір пробив голову Священномученика. Тварина бігла вулицями міста й нівечила тіло єпископа Сатурніна, допоки не обірвалася мотузка.
На тому місці згодом на честь угодника Божого християни збудували великий храм.
Дві бідних християнки не побоялися язичників, помістили чесне тіло Святителя в дерев’яний гріб і поховали неподалік у рові.
Слава Богу вовіки. Амінь.
