День пам’яті святої мучениці Лукії
13/26 грудня Православна Церква вшановує пам’ять святої мучениці Лукії.
Свята Лукія походила з благородного роду й жила в сицилійському місті Сиракузи за правління нечестивих імператорів Діоклетіана та Максиміана.
Якось вона разом із матір’ю Євтихією вирушила на свято в місто Катану, щоб вклонитися гробу мучениці Агафії, що постраждала за Христа в 261 році.
Матір Лукії чотири роки страждала від кровотечі й не могла вилікуватися ніяким лікарським засобом.
Під час Богослужіння читалося Євангеліє, в якому згадувалося зцілення кровоточивої жінки, що доторкнулася до одягу Христа.
Тоді Лукія сказала матері, що їй слід із вірою доторкнутися до гробу мучениці, й тоді вона отримає зцілення.
Після Богослужіння, коли люди розійшлися, матір із дочкою довго зі сльозами молилися біля гробу святої і, зрештою, Лукія заснула.
У сонному видінні вона побачила мученицю Агафію, яка назвала її своєю сестрою та запитала, для чого вона просить у неї те, що може подати сама.
Мучениця сказала дівиці, що її молитви допомагають матері, й та вже здорова. Також вона передрекла Лукії, що нею будуть славитися Сиракузи.
Після цього дівиця прокинулася, сповістила матері про зцілення та просила більше не згадувати їй про жениха, з яким вона була заручена. Все, приготоване для заміжжя, Лукія наказала віддати їй, щоб вона йшла до Господа Іісуса Христа.
Матір відповіла дочці, що зберегла та примножила те, що залишилося після батька, і все це в її розпорядженні, але хотіла, щоб дочка дочекатися її кончини.
Тоді Лукія сказала матері, щоб вона віддала Христу своє майно тепер, допоки жива та здорова, а не тоді, коли ніщо земне їй не буде потрібне. Так щодня говорила дівиця матері, поки не почалася роздача майна.
Невдовзі про продаж маєтків і дорогих речей дізнався жених Лукії. Він запитав в її годувальниці, що це все означає.
Годувальниця відповіла, що його наречена хоче придбати для нього дорогий маєток і збирає для цього гроші.
Жених заспокоївся і почав сам спонукати наречену та її матір до продажу.
Коли ж усе майно роздали бідним, він дізнався істину та доніс градоначальнику Пасхазію, що його наречена християнка та противниця імператорських наказів.
Пасхазій викликав Лукію до себе й почав схиляти її до ідольського жертвоприношення. Проте Свята відмовилася від того.
Тоді градоначальник звинуватив її у витрачанні спадку з блудниками. На це дівиця відповіла, що помістила свій спадок у хорошому місці, а розтлителів душі й тіла ніколи не дозволяла собі приймати.
Пасхазій запитав у Лукії, кого вона вважає розтлителями. Свята назвала розтлителями душі Пасхазія й подібних йому, бо вони схиляють людей залишити свого Творця та служити бездушним ідолам.
Розтлителями ж тіла Лукія назвала тих, хто надав перевагу тимчасовим задоволенням перед вічним блаженством.
На ті слова градоначальник сказав дівиці, що її патякання закінчиться, коли справа дійде до катування. Лукія відповіла, що Слова Божі ніколи не змовкнуть.
Після того Пасхазій запитав у Святої, чи ж вона — Бог.
Дівиця назвала себе рабою Божою й сказала, що Дух Святий говорить у ній.
Градоначальник перепитав, чи дійсно в ній є Дух Святий.
І дівиця сказала, що люди, які ведуть чисте життя, є храмами Божими і Дух Божий живе в них.
У відповідь градоначальник повідомив Лукії, що накаже відвести її в будинок розпусти, щоб Дух Божий відступив від неї.
Свята ж сповістила, що Господь засуджує за помисли та самовільні справи, а не за ті діяння, до яких змушують силою.
Після розмови з Лукією Пасхазій призвав власників будинків розпусти та доручив їм Святу, щоб вони скликали блудників, які би безчестили її до смерті.
Коли до дівиці приступили беззаконники, то ніхто не міг зрушити її з місця. Зв’язану Лукію намагалася тягнути велика кількість людей, вона ж, як гора, стояла нерухомо.
Ворожбити, чародії й ідольські жерці чаклували навколо Святої, але всі їхні зусилля залишилися марними.
Щоб зрушити дівицю з місця привели безліч волів, проте й воли були безсилі.
Зрештою градоначальник запитав у Лукії, що за чаклунство вона звершує. Свята відповіла, що це не чаклунство, а сила Божої благодаті.
Після того Пасхазій вирішив спалити Мученицю. За його наказом довкола Лукії розвели велике вогнище, а саму її поливали смолою, сіркою та киплячою олією, однак дівиця залишилася цілою та неушкодженою.
Градоначальник був вкрай здивований і не знав, що робити.
Тоді прибічники порадили йому вдарити Святу мечем у гортань, що й було зроблено.
Пасхазій покинув місце катування, а тяжко поранена Лукія розмовляла з народом. Вона сповістила, що Церкві Божій дарований мир, бо імператор Діоклетіан відмовився від правління, а Максиміан помер. Також Свята сказала, що Господь дає під її захист місто Сиракузи.
Коли Лукія говорила, перед нею провели закутого в кайдани Пасхазія. Його схопили через те, що він розорював країну та гнобив місцевих жителів. Потім нечестивця відвели до Риму й там обезголовили.
Мучениця продовжувала стояти, допоки не причастилася Пречистих Христових Тайн. Після того її душа відійшла до Господа. Святу мученицю Лукію поховали на місці її катування.
Кончина Святої настала в 304 році. Над її мощами спорудили церкву.
Храм св. Лукії «за стінами» відомий з 1100 року. Його не раз перебудовували: його руйнував землетрус 1693 року й знову відбудовували, а в 1723-1724 роках до нього прибудували портик.
Каплиця збудована над місцем початкового поховання св. Лукії. Там її тіло спочивало до 1040 року. Тоді візантійський полководець Георгій Маніак відвоював Сиракузи в арабів. Він звелів пробити гробницю Святої та вивіз її мощі в Константинополь.
Попри втрату самих мощей, мешканці Сиракуз продовжували вшановувати місце поховання своєї Святої. 1634 року над цим місцем архітектор Джованні Вермексіо збудував восьмикутну каплицю за зразком ранньохристиянських мартиріїв. Головний вівтар каплиці споруджено перед розламаною гробницею св. Лукії, а під вівтарем із 1735 року зберігається срібна статуя святої, створена скульптором Грегоріо Тедескі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
