День пам’яті преподобного Феодора Начертанного
27 грудня/9 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Феодора Начертанного, сповідника.
Рідні брати Феодор і Феофан народилися в Єрусалимі в благочестивій сім’ї.
Святий Феодор уже в дитячих роках вирізнявся дорослим умом. Він не займався дитячими іграми й не захоплювався видовищами. Хлопчик постійно перебував у Божих церквах і навчався добрих справ. Святий Феофан також вирізнявся доброчестям.
Згодом обоє брати обрали життя в обителі Сави Освященного та навчалися в одного вченого пресвітера.
Пізніше, щоб отримати більш високі знання, Феодор залишив монастир і став учнем старого й мудрого чоловіка. Від того старця Феодор навчився зневажати світ і все мирське та досконало оволодів мирською й духовною науками.
Після того Святий повернувся в монастир і став монахом. Він зростав у чеснотах і удостоївся пресвітерського сану.
У той час за правління Лева Вірменина знову спалахнула іконоборча єресь. Сталося це наступним чином.
Якось Лев послав багаті дари затворнику, який передрік йому, що той буде імператором.
Однак того затворника вже не було серед живих і в його помешканні жив інший монах Саватій. Той чорноризець був єретиком і не прийняв дарів. Він сказав, що імператор недостойний престолу, бо шанує ікони, через що скоро втратить владу.
Коли цар дізнався про слова чорноризця, то почав вагатися.
Він покликав свого радника Михаїла, на прізвисько Кассітер, щоб отримати від нього пораду.
Михаїл сам був таємним єретиком і порадив Леву звернутися до одного прозорливого монаха та вчинити так, як той скаже.
Кассітер наперед домовився з тим чорноризцем, що той має говорити.
Зрештою, навчений монахом-єретиком Лев розпочав гоніння на святі ікони.
Патріарх Никифор не поділяв єретичних поглядів імператора, тому його імператорським наказом заслали на острів Проконісс. Так само зазнали вигнання й багато інших великих отців.
На патріарший престол Лев звів свого радника Михаїла, який стояв на святому місці, як мерзота запустіння.
За беззаконня імператора Господь попустив нашестя на грецькі області аравітян. Вони спустошували землі та нападали на монастирі, серед яких була й обитель Сави Освященного.
Єрусалимський патріарх зрозумів, що це кара Господня за безчестя святих ікон, тому послав у Константинополь святого Феодора.
Разом зі своїм братом Феофаном Феодор вирушив до столиці. Він викрив імператора в єресі та почав переконувати його повернутися до благочестя.
Після тривалого спору Святий довів Леву хибність іконоборчих поглядів, проте той не хотів відмовитися від свого нечестя. Він намагався схилити Феодора до однодумності з собою обіцянками почестей і дарами. Однак Преподобний непохитно захищав істинну віру.
Зрештою імператор розлютився, наказав немилосердно побити Феодора й Феофана, а потім послав їх у заслання з забороною давати їм одяг, їжу та пиття.
Невдовзі нечестивого імператора вбили заколотники, на чолі яких стояв воєвода Михаїл на прізвисько Травлей або Валвос.
Той Михаїл і зайняв імператорський престол. Хоча він також був єретиком, однак надав усім свободу віросповідання.
У цей час Феодор і Феофан повернулися в Константинополь і почали відкрито відвертати людей від іконоборства.
Єретик Іоанн (згодом патріарх Константинопольський), який користувався повагою імператора, досягнув спочатку ув’язнення святих, а потім заслання їх у місцевість, що називалася Сосфеній.
Однак і там преподобні мужі не залишали своїх трудів і наставляли людей на шлях спасіння.
Згодом імператор Михаїл помер, і на престол зійшов його син Феофіл, який був більш ревним іконоборцем. Він знову підняв гоніння на святі ікони й почав катувати благочестивих християн.
Тоді схопили Феодора, Феофана та інших християн і привели їх до міського епарха.
За його наказом святого Феодора нещадно побили батогами. Після того преподобних братів ув’язнили на острові Афусія, що розташовувався неподалік від Константинополя.
Через два роки святі постали перед імператором Феофілом. За імператорьким наказом преподобних знову сильно били, а потім викололи на їхніх обличчях слова вірша, написаного, щоб поглумитися над ними.
Невдовзі після того Феодора та Феофана ув’язнили в темниці в Апамеї Віфінській. Там святий Феодор знесилився від численних ран і трудів та відійшов до Господа в день пам’яті святого первомученика Стефана.
Коли імператорський престол зайняла благочестива імператриця Феодора з сином Михаїлом, святий Феофан вийшов на волю.
Він повернувся Константинополь зі знаменням на своєму чолі перемоги над нечестям.
У першу неділю Великого Посту святі ікони урочисто внесли в церкву. На це торжество Феофан написав прекрасний Канон. Йому ж належить багато й інших Канонів, а також стихири на деякі церковні дні.
Згодом Феофан став митрополитом міста Нікеї. Ще за його життя мощі Феодора перенесли в Халкидон. Від них подавалися численні зцілення хворим.
Слава Богу вовіки. Амінь.
