День пам’яті священномученика Арефи (Насонова)
28 грудня/10 січня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Арефи (Насонова), пресвітера.
Святий Арефа (Арефа Акимович Насонов) народився в 1888 році в селі Довжику Житомирського повіту Волинської губернії в селянській сім’ї.
Він закінчив міністерське училище, здав необхідні екзамени і в 1913 році почав учителювати в рідному селі.
Арефа одружився з Агрипиною Григорівною Поляковою, яка після закінчення гімназії працювала вчителькою.
У 1914 році Святий удостоївся священного сану й почав служити в довжицькому храмі. Разом із тим він не залишив учительської діяльності.
Угодник Божий навернув до Православ’я багатьох розкольників, за що його особливо поважав управляючий Волинською єпархією архієпископ Антоній (Храповицький).
У 1916 році Священномученик поселився в селі Голишові Рівненського повіту Волинської губернії. Того ж року він евакуювався в село Андріївку Чембарського повіту Пензенської губернії, де священнодіяв до 1931 року.
У 1931 році ОДПУ заарештувало отця Арефу. Два тижні Святий перебував за ґратами, при цьому його ні разу не викликали на допит і не пред’явили ніяких звинувачень.
Після революції отця Арефу позбавили виборчих прав і сім’ю його визнали позбавленцями.
З 1929 року Священника обклали індивідуальним податком. А в 1930 році в його сім’ї відібрали корову за несплату держзобов’язань.
У 1931 році угодник Божий поселився в Можайську, де священнодіяв у церкві праведних Богоотців Іоакима й Анни. Сім’я Насонових мешкала в церковній сторожці.
Храм, в якому служив отець Арефа, один із небагатьох, що не закривалися в радянські часи. Влада прагнула його закрити, але марно.
У вересні 1932 року Священномученика арештували й ув’язнили в Бутирському ізоляторі, де він перебував увесь час, допоки тривало слідство.
Згодом йому пред’явили звинувачення в тому, що, будучи священником, він жив у 3-кілометровій зоні військового складу та проводив антирадянську агітацію серед громадян, які відвідували церкву.
На допиті отець Арефа підтвердив, що належить до «течії тихонівців», і заперечив усі пред’явлені йому звинувачення.
Одним із лжесвідків проти Святого виступив священник Феодор Казанський. Він назвав отця Арефу монархістом і «небезпечним елементом в умовах можайської дійсності». Також він приписав йому засудження колгоспного будівництва, непримиренність із існуванням радянської влади та очікування її швидкої погибелі.
Невдовзі Священномученика засудили до 3-річного заслання в Казахстан. Проте через 8 місяців він утік із заслання і поселився в Пензенській області. Там Святий переховувався до 1936 року, коли попросив духовне керівництво направити його на служіння в якусь парафію.
Так місцем служіння отця Арефи стала церква святих Косми й Даміана в селі Бички Сараєвського району Рязанської області.
У 1937 році угодник Божий вкотре потрапив за ґрати. Йому пред’явили звинувачення в проведенні серед населення антирадянської агітації, спрямованої проти влади.
Винним в антирадянській агітації Святий себе не визнав.
31 грудня 1937 року священника Арефу засудили до розстрілу. Вирок привели у виконання 10 січня 1938 року.
Мощі Священномученика почивають у невідомій спільній могилі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
