Потрібно цінувати тих, хто тебе любить
«Любіть, любімо один одного, бо любов від Бога, й кожен, хто любить, народився від Бога та знає Бога. Хто не любить, той не пізнав Бога, бо Бог — любов»11 Іоанна 4:7-8.
Людина скаржиться: її любов не потрібна, ніхто її не любить.
Вона дари свого серця віддала тим, кому вони нецікаві. На її повідомлення не відповідають, їй не телефонують… Не люблять.
І зовсім забуває така людина про тих, хто її любить і чекає. Завжди любить і завжди чекає. Чекає з нетерпінням, любить усім серцем; готовий життя за нього віддати!
Але чомусь це не рахується.
Дитина любить, – ну так це ж дитина.
Старенька бабуся чи мама – їхня любов теж не рахується.
А чекають, ну почекають, нічого страшного, я просто дуже зайнятий. Я потім приїду чи зателефоную.
А кіт і собака люблять – це теж не рахується. Люблять і чекають, але це просто кіт і просто собака. Зачекають.
І любов свого Ангела теж не цінує людина. І любов Творця не помічає.
Стільки любові людина не бачить і відкидає. Чи не цінує. І жаліє себе; думає, що її ніхто не любить. Просто тому, що хтось не відповідає на повідомлення чи не звертає уваги.
Люблять, люблять та чекають.
Поки що є ті, хто люблять безкорисливо та віддано чекають.
І тільки коли зникнуть ці люблячі, настане справжній холод самотності.
І треба цінувати тих, хто любить. Хоча б бачити їх та обіймати; іноді їх просто не помічають.
Ганна Кір’янова
