День пам’яті преподобного Маркела
29 грудня/11 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Маркела, ігумена Обителі Незасинаючих.
Святий Маркел народився в сирійському місті Апамеї в багатій християнській сім’ї.
У юних роках він осиротів і вирушув до Антіохії здобувати освіту. Коли святий навчився різних наук, то захотів набути й духовної мудрості.
Тоді він роздав усе своє багатство вбогим і прибув в Ефес, де було багато досконалих у чеснотах мужів.
У Ефесі Маркел подвизався під керівництвом доброчесного мужа Промота й проводив ночі в молитві, а вдень переписував книги. Гроші від їх продажу Святий частково використовував на свої потреби, а решту роздавав бідним.
Згодом Преподобний попрямував у Візантію до авви Олександра — засновника Обителі Незасинаючих. Монастир отримав свою назву через те, що в ній і вдень, і вночі безперестанно славилося Ім’я Боже.
Святий Олександр постриг Маркела в чернецтво, й він тривалий час подвизався під керівництвом подвижника.
Незадовго до кончини свого учителя Преподобний прозрів її і покинув обитель, щоб його не поставили настоятелем після Олександра.
Братія ж дійсно хотіла мати Маркела своїм ігуменом, однак не знайшла його й обрала для себе керівником розважливого мужа Іоанна, що був уже похилого віку.
Коли Преподобний дізнався про те, то повернувся в обитель і став немовби правою рукою новообраного ігумена.
Через деякий час Іоанн переніс монастир у більш тихе й відлюдне місце, причому зберіг устав, який запровадив святий Олександр.
Будівництво на новому місці й турботи про обитель доручили Маркелу.
Після смерті авви Іоанна Маркел став ігуменом обителі. Кількість братії постійно зростала, тому довелося будувати нову огорожу, більш просторий храм і келії. Також були споруджені лікарня й богадільня.
Кошти на будівництво пожертвував багатий муж Фаретрій, який разом із двома синами прийняв у монастирі постриг.
Господь наділив Маркела прозорливістю, владою над бісами та даром зцілення недугів.
Якось в Обитель Незасинаючих прийшли три єпископа, які звільнилися від варварського полону.
Преподобний Маркел гостинно прийняв їх. Потім як бідним людям він захотів дати їм на дорогу десять срібних монет, крім яких не було більше грошей у монастирському сховку.
Економ монастиря не послухався Святого і дав єпископам лише по одному срібнику. Преподобний прозрів це та повелів віддати решту грошей, проте й цього разу економ ослухався. Він дав мандрівникам ще по два срібники й один залишив на потреби обителі.
Невдовзі після цього один благочестивий чоловік пожертвував у монастир 90 талантів золота. Тоді Маркел покликав економа та викрив його скупість. Бо за те, що він утримав срібник, Господь позбавив їх 10 талантів.
Один єврей страждав від невиліковної хвороби. Його тіло вкривали сморідні рани, а лікарі не могли допомогти йому.
З надією на одужання єврей прийшов до ігумена Маркела. Святий сказав хворому, що той не отримає зцілення, допоки не навернеться до Христа.
Єврей погодився прийняти християнську віру та зцілився молитвою Маркела. Однак через декілька днів новонавернений повернувся до своєї віри та невдовзі вдруге захворів.
Після того він вдруге прийшов до Святого, знову навернувся до Христа та знову отрима зцілення. Проте й того разу він зрікся істинної віри та захворів втретє.
Коли єврей ще раз прийшов до Маркела за зціленням, Преподобний викрив його і сказав, що Господь бачить нечестя його серця.
Святий порадив єврею щиро навернутися до Христа й пообіцяв йому зцілення душевне і тілесне.
Тоді нечестивий сказав, що ніколи не покине віри отців, після чого залишив обитель і неподалік від неї помер. Коли Маркел дізнався про те, то заплакав.
Чоловік на ім’я Кір тяжко страждав від страшної хвороби. Його шкіра і тіло настільки згнили, що було видно оголені кістки.
Коли за хворого помолився Маркел, його кістки почали вкриватися плоттю та шкірою, й Кір повністю зцілився. Після того він прийняв постриг і став великим у чернечому житті.
Якось стався великий голод. Запаси хліба в монастирській житниці постійно зменшувалися. В обителі ж годувалася не лише братія, але й бідні.
Декілька разів начальник житниці Малх повідомляв Святому про нестачу хліба, але Маркел наказав використовувати його так, як і раніше.
Зрештою, коли не залишилося жодної зернини, Малх знову прийшов до Святого. Тоді Маркел пішов із ним до житниці та наказав відімкнути її.
На превеликий подив Малха, житниця була повною хліба, причому до кінця голоду його кількість не зменшувалася.
Одного разу до Маркела прибув посланець із іншого монастиря, щоб покликати його до хворого монаха Павла.
Однак Святий у той час розмовляв про церковні справи з Халкидонським єпископом і не міг вчасно прибути до хворого, який і помер.
Коли Преподобний прийшов до Павла, його вже виносили для погребіння. Тоді він із великою вірою помолився Богу, поклав на померлого руку, і покійник ожив.
Шістдесят років Святий провів у чернецтві та наблизився до своєї кончини. Братія плакала над хворим старцем, і особливо сильно горював монах на ім’я Лукіан.
Він просив Преподобного не залишати його без керівництва бідувати в морі тутешнього життя і взяти його з собою.
Тоді Маркел пообіцяв Лукіану, що невдовзі й він помре. Так і сталося. Лукіан відійшов до Господа через вісім днів після смерті Святого. Маркел же переселився в Небесні обителі близько 486 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
