Не будемо самі створювати спокус

— Будемо, наскільки можливо, віддаленими та не дамо приводу до того, щоб створювалися спокусливі для людей ситуації.

Не відкриємо перед лукавим тріщин, тому що душі з ушкодженим помислом ще більше пошкоджуються й потім шукають нагоди для того, щоб виправдати себе. І в цьому випадку, з одного боку, ми будемо будувати, а з іншого — руйнувати.

Одного разу до мене в келію прийшло кілька юнаків, сучасних хлопців. Ми з ними поговорили. Того ж дня мені треба було виїжджати зі Святої Гори.

Вони, довідавшись про це, теж зібралися їхати. На кораблі підійшли до мене та сіли поруч.

З великим зацікавленням вони ставили мені різні духовні питання. Однак деякі наші попутники розцінили те, що відбувалося, неправильно та дивилися на нас із великою підозрою.

Якби я міг передбачити те, що нашу бесіду хтось зрозуміє неправильно, то я подбав би про те, щоб вжити належних заходів. Світ лукавий. Треба намагатися не створювати спокус.

Світ лукавий. Треба намагатися не створювати спокус.

Ми не несемо відповідальності за те, у чому не можемо вжити належних заходів, або за те, у чому ми недосвідчені.

Однак не будемо чекати від Бога винагороди, якщо ми створюємо проблеми через неуважність.

Винагороду ми одержимо тоді, коли ми уважні, а проблеми створює ворог.

Ми не несемо відповідальності за те, у чому не можемо вжити належних заходів, або за те, в чому ми недосвідчені. Однак не будемо чекати від Бога винагороди, якщо ми створюємо проблеми через неуважність. Винагороду ми одержимо тоді, коли ми уважні, а проблеми створює ворог.

Наприклад, хтось говорить, що я в омані. Спершу я подивлюся, в омані я чи ні.

«Якщо він так говорить, виходить, він щось побачив. Не міг він такого сказати ні з того, ні з сього. Щось він зрозумів неправильно», — так міркую я та намагаюся знайти, що в мені можна було зрозуміти неправильно, щоб це виправити.

Якщо говорять, що я в спокусі, що я чаклун, — мені це на руку, тому що не будуть збиратися люди та моє життя стане по-чернечому тихим.

Але той нещасний, хто розпустив чутки, буде в пеклі, тому що він робить зло Церкві.

Хіба не шкода [його]? І винен буду я, тому що я був неуважний.

Наприклад, деякі миряни підходять поцілувати мені руку, та я їх легенько стукаю по голові. Хтось побачить це й скаже: «Простий чернець, а благословляє, він що — священник?»

І він не буде винен. Це мені не треба так більше робити.

— Герондо, коли людина через неуважність створює якусь спокусу, то дехто каже: «Залиш ти його, він несповна розуму». Як до цього ставитися?

— Несповна розуму той, хто не може подумати, а не той, хто неуважний.

Людина неуважна розпалює багаття та не думає про те, що там, де вона його розпалила, буде пожежа.

Коли такі люди розпалюють багаття й обпалюють душі інших, ми повинні молитися та вилити на вогонь хоча б відро води.

Коли такі люди розпалюють багаття й обпалюють душі інших, ми повинні молитися та вилити на вогонь хоча б відро води.

А є й інші люди, як вихор: і благоговіння в них є, але з головою в них не все гаразд. І якщо вони чують щось, з чим не згідні, то, не розбирають, правильно це чи ні, розбивають все вщент.

Тоді нам треба делікатно пригальмувати їх. А коли вони зупиняться, знов-таки делікатно підкласти їм під колесо який-небудь камінь. Адже вони можуть покотитися назад і змести разом із собою інших.

Праця над собою

Коли ти хочеш допомогти Церкві, то намагайся краще виправити себе самого, а не інших. Якщо ти виправиш самого себе, то відразу ж виправиться часточка Церкви.

І зрозуміло, що якби так робили всі, то Церква була б приведена до повного порядку.

Проте люди сьогодні займаються всім, чим завгодно, крім самих себе, тому що займатися іншими легко, а для того, щоб займатися самим собою, потрібна праця.

Люди сьогодні займаються всім, чим завгодно, крім самих себе, тому що займатися іншими легко, а для того, щоб займатися самим собою, потрібна праця.

Якщо ми займемося самовиправленням і, покладемося переважно на Божественну допомогу, звернемося більше до внутрішньої діяльності, ніж до зовнішньої, то ми допоможемо іншим більше та результативніше.

Крім того, ми здобудемо й внутрішню тишу, яка буде тихо допомагати тим душам, з якими ми зустрінемося. Адже внутрішній духовний стан видає душевну доброчесність і змінює душі інших.

…внутрішній духовний стан видає душевну доброчесність і змінює душі інших.

Коли хтось віддається зовнішній діяльності, не досягши ще очищення внутрішнього духовного стану, то він може вести якусь духовну боротьбу. При цьому він матиме і розлад, муку, йому не вистачатиме довіри до Бога, й він часто буде втрачати мир.

Якщо він не робить добрим самого себе, то не може сказати й того, що його турбота про загальне благо є чистою.

Якщо людина не робить доброю саму себе, то не може сказати й того, що її турбота про загальне благо є чистою.

Звільнившись від своєї тлінної сутності та від усього світського, вона буде мати вже божественну Благодать. Так що й у неї самої на душі буде спокій, і вона зможе допомогти людині будь-якого складу.

Але якщо вона не має Благодаті Божої, то не може ні дати раду самій собі, ні допомогти іншим так, щоб результат був бажаний Богові.

Спочатку сам вона повинна зануритися в Благодать, і лише потім її сили, вже освячені, можуть бути використані для порятунку інших.

Прп. Паїсій Святогорець. Слова. Том 2. Духовне пробудження.