День пам’яті преподобної Меланії Римлянки
31 грудня/13 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Меланії Римлянки.
Свята Меланія народилася в знатній і багатій християнській сім’ї. Її батько та дід були сенаторами.
Коли Меланія підросла, то хотіла зберегти невинність. Однак батьки видали її заміж за юнака Апініана, оскільки інших дітей у них не було, а вони бажали мати спадкоємця своїм багатствам. На той час Меланії було чотирнадцять років, а Апініану — сімнадцять.
Одразу після одруження Меланія почала вмовляти свого чоловіка жити з нею в чистоті. Проте Апініан сказав, що погодиться виконати її прохання, коли в них народиться дитина.
Невдовзі в подружжя народилася дівчинка, і Меланія дала за неї Богу обітницю невинності.
З того часу Свята почала віддаватися посту й молитві. Вона нагадала чоловіку про його обіцянку, але він не дотримався її.
На своєму тілі Меланія носила грубу волосяницю, яку ховала під іншим одягом. Вона знімала її лише тоді, коли мала залишитися з чоловіком наодинці.
Згодом Свята знову зачала. Коли наблизився час народження дитини, Меланія всю ніч провела в молитві.
Після того вона в тяжких муках народила хлопчика, який одразу після Хрещення помер. Сама ж Меланія занедужала й теж наближалася до смерті.
У той час Апініан пішов молитися в церкву. Тоді Меланія переказала йому, що він має надалі жити з нею в чистоті, якщо хоче, щоб вона одужала.
Коли Апініан погодився на те, то Меланія стало легше, й вона невдовзі дійсно одужала. Однак їхня дочка відійшла до Бога.
Після того, що сталося, Меланія й Апініан вирішили прийняти чернецтво. Їх осінила Божественна благодать і з Неба зійшли дивні пахощі, від чого благочестиве подружжя сповнилося духовної радості.
Коли помер батько Меланії, подружжя замислило роздати свої незліченні багатства бідним, а потім подвизатися в чернечому чині. Тоді Меланії йшов 20-й рік, а Апініану — 24-й.
Незлобивість і смирення подружньої пари побачив брат Апініана Север. Він вирішив цим скористатися й почав відбирати їхні маєтки.
Меланія й Апініан тужили через те, що він забирає майно, яке призначалося бідним, однак не перешкоджали йому.
Заступилася за святих благочестива імператриця Веріна, дружина імператора Гонорія.
З того часу Меланія й Апініан почали безперешкодно продавати свої маєтки, які були не лише в Італії, але й у Сицилії, Іспанії, Галлії та Британії.
Коли подружжя продало більшу частину своїх італійських маєтків, щедрі пожертвування потекли в різні краї. Вони жертвували на благоустрій церков і монастирів, вдовам, сиротам, ув’язненим, на викуп полонених, на будівництво нових чернечих обителей.
Потім Меланія з Апініаном і своєю матір’ю побувала в Сицилії, а пізніше вирушила до Карфагену.
Однак на шляху туди здійнялася на морі буря, яка тривала багато днів. Тоді Меланія наказала направити корабель за вітром.
Невдовзі вони приплили до острова, який був спустошений варварським нашестям.
Єпископ того острова прийшов до римського корабля просити допомоги на викуп полонених.
Почувши все те, Меланія з Апініаном своїми щедрими пожертвуваннями врятували всіх, хто потрапив у полон.
Згодом вони легко дісталися Карфагена та поселилися неподалік від нього в місті Тагасті.
Там подружжя створило два монастирі, й Меланія почала привчати себе до суворого посту. Вона спочатку вживала їжу через день, а потім почала їсти лише в суботу та неділю.
Преподобна переписувала книги й виручені за них гроші віддавала вбогим. Іноді вона шила одяг для бідняків. Спала ж Свята всього дві години на добу.
Через сім років Меланія з Апініаном і своєю матір’ю прибули в Єрусалим, де обійшли Святі місця.
Потім подружжя вирушило до Єгипту, а матір Меланії залишилася у Святому Місті.
Від відвідування єгипетських пустельників Меланія з Апініаном отримали велику духовну користь.
Після повернення в Єрусалим Меланія замкнулася в тісній келії, в якій пробула чотирнадцять років. Незабаром померла її матір, і вона вийшла із затвору, щоб звершити по ній поминки.
Потім Преподобна замкнулася в ще більш тісному приміщенні, де пробула рік. У той час до неї почали приходити заради повчання люди.
Тоді Свята залишила затвор і влаштувала жіночу обитель, в якій зібралося понад 90 дівиць.
Коли в чернечому чині відійшов до Господа Апініан, Меланія на останні кошти заснувала чоловічий монастир і таким чином позбулася тлінного багатства.
Потім разом із патріархом Константинопольським Проклом вона навернула до істинної віри свого дядька Волусіана. Її родич був римським анфіпатом і прибув у Константинополь за дорученням імператора. Невдовзі після того Волусіан помер.
Тоді Меланія сама почала готуватися до відходу в вічність. У той період вона зцілювала недуги й виганяла бісів. Про наближення своєї кончини Свята повідомила сестрам.
Незадовго до смерті Меланія причастилася Святих Христових Тайн, потім із усіма попрощалася та мирно відійшла до Господа. Кончина Святої настала 31 грудня 439 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
