День пам’яті преподобної Женев’єви Паризької

3/16 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Женев’єви Паризької.

Свята Геновефа, за французькою вимовою Женев’єва, народилася близько 423 року за царювання в Західній частині Римської імперії Гонорія (395–423).

Вона походила з містечка Нантерра, що розташовувалося за сім миль від Лютеції (сучасного Парижа).

Батьки Святої були благочестивими людьми. Вони володіли невеликою земельною ділянкою, на якій Геновефа пасла овець.

Коли отроковиці було 12 років, у містечко Нантерр прибули двоє єпископів, Герман і Лупп, які були архіпастирями відповідно в містах Оксері й Труа.

Народ поспішав отримати від архіпастирів благословення. У натовпі була й Геновефа з батьками.

Святий Герман побачив отроковицю, покликав її до себе, поцілував у лоб і передрік батькам її славне майбутнє. Вона ж сказала, що хоче посвятити себе Христу та зберегти невинність.

Під час Богослужіння в храмі єпископ Герман тримав свою руку на голові Геновефи.

Наступного дня святитель знову розмовляв із отроковицею та подарував їй римську монету з монограмою Христа. Він сказав Геновефі носити її завжди в пам’ять про нього. також він заповідував, щоб ніякі інші дорогоцінності ніколи не прикрашали її тіла.

Після того отроковиця почала більш ревно ходити до храму на Богослужіння. Тим вона викликала невдоволення своєї матері, яка хотіла, щоб дочка більше допомагала їй по господарству.

Якось матір заборонила Геновефі йти з нею на Божественну службу. Коли ж дівчинка сказала їй про свою обіцянку відвідувати храм, щоб стати нареченою Христа, то матір вдарила її по щоці.

Тієї ж миті матір святої осліпла та перебувала в тій недузі 21 місяць. Опісля вона розкаялася та вирішила попросити в дочки прощення. Перед тим вона наказала Геновефі принести їй води.

Коли Свята набирала воду з колодязя, то зі сльозами молилася за свою матір, і краплини її сліз розчинилися у воді.

Взявши принесену дочкою воду, матір Святої тричі вмилася нею й прозріла. Це було перше чудо Преподобної.

У ті часи над християнками, які бажали присвятити себе Богу та до кінця життя зберігати невинність, звершувався архієреєм чин посвячення.

Такий чин був звершений і над Геновефою, коли їй було всього 14 років.

Після того Свята жила разом зі своїми батьками, а коли вони померли, то поселилася в хрещеної матері в Лютеції.

У той час вона тяжко захворіла й три дні пролежала нерухомо, ніби мертва. Коли Геновефа опритомніла, то розповіла, що бачила місця блаженства праведних. Відтоді дівиця стала прозорливою.

З 15 років Преподобна приймала їжу тільки в четвер і в неділю. Її трапеза складалася з хліба та бобів, зварених на олії. Лише в 50 років Геновефа послабила піст із послуху єпископу.

Ночі з суботи на неділю вона проводила в молитві, а з Богоявлення до Великого Четверга перебувала в затворі.
Були люди, що через заздрість називали Святу лицеміркою й обманщицею. Про це вони говорили і єпископу Герману, коли той прибув у Лютецію. Однак він не звернув уваги на їхні слова. Він відвідав Геновефу та доручив їй духовне керівництво над дівами, які бажали принести обітницю безшлюбності.

Турботами Геновефи на місці поховання священномучеників єпископа Паризького Діонісія Ареопагіта, пресвітера Рустіка й архідиякона Єлевферія була збудована велична базиліка.

У V сторіччі Римська імперія почала руйнуватися. У той період на Галлію постійно нападали варвари.

У 451 році в межі Галлії на чолі з Аттілою вторглися гуни. Жителі Парижа хотіли покинути місто, але Геновефа говорила, що місто буде помилуване. Вона переконувала жінок перебувати в молитві та покаянні.

Жінки почали збиратися в хрестильні й молитися Богу за порятунок міста. Це обурило їхніх чоловіків.

Про Святу почали говорити, що вона продалася ворогу. Її хотіли побити камінням або втопити.

У той час серед натовпу з’явився архідиякон із Оксера. Він сказав розлюченим людям, щоб вони не вбивали Святу, про яку єпископ Герман говорив, що вона обрана Господом від материнської утроби.

Потім архідиякон показав усім подарунок, який святитель передав перед смертю Геновефі. Тоді народ стих і почав молитися Богу.

Аттіла ж із військом оминув Париж і підійшов до Орлеана. Через рік нечестивий завойовник помер.

У житті Геновефи було багато чудесних подій. Не раз вона вмовляла короля Хільдріга помилувати засуджених до страти полонених.

Якось спеціально закрили міські ворота, щоб Свята не змогла прийти до короля.

Коли ж Геновефа доторкнулася до воріт рукою, вони відчинилися самі по собі. Преподобна прийшла до Хільдріга й знову схилила його до милосердя.

Багато хворих зцілила Свята, як у своєму місті, так і в інших містах.

Згодом королем став Хлодвіг. Він взяв собі за дружину християнку Клотільду, на яку великий вплив мала преподобна Геновефа.

Через деякий час сам Хлодвіг прийняв Святе Хрещення. За проханням угодниці Божої він розпочав будівництво храму на честь первоверховних апостолів Петра та Павла. Однак він не встиг його завершити до своєї кончини.

Через декілька тижнів після смерті Хлодвіга, коли їй було 89 років, відійшла до Господа й сама Преподобна. Її тіло поклали в храмі Апостолів, який згодом назвали базилікою святої Геновефи. Також нині статуя Преподобної височить у серці Парижа.