День пам’яті преподобного Феофана Рихлівського
5/18 січня Православна Церква вшановує пам’ ять преподобного Феофана (Медведєва), Рихлівського.
Чернігівщина, 1881 рік
Святий Феофан (Іоанн Феодосійович Медведєв) народився в 1881 році в селі Фастівці Бахмацького району (колишній Борзнянський повіт) на Чернігівщині. Батьки його Феодосій та Євфимія були благочестивими селянами.
Коли хлопчику було 2 роки, він втратив батька, і матір сама виховувала дітей. Іоанн закінчив три класи земської Фастівської школи. Разом із матір’ю він звершував паломництва в Києво-Печерську Лавру та Свято-Миколаївську Рихлівську обитель.
Не повернувся додому
Одного разу після поклоніння чудотворній іконі святителя Миколая в Рихлівському монастирі 13-річний Іоанн не захотів покинути обитель. Усі вмовляння матері залишилися даремними.
Щоденно послушник Іоанн вставав раніше за інших і будив братію на молитву. Він бігав із дзвіночком і скликав монахів словами: «Час співу! Молитви час! Господи, Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас».
Також Преподобний трудився в проскурні, на пасіці, в палітурній майстерні, продавав у монастирській крамниці. Під керівництвом досвідчених наставників юнак зростав у чеснотах.
Часто Святому доводилося терпіти хвороби, але Господь зцілював його та наставляв духовними видіннями.
«Там краще!»
У 22 роки Подвижник тяжко захворів і наблизився до кончини. Після соборування, сповіді, причастя Тіла й Крові Христових він чекав смерті, при цьому просив у Господа ще хоча б рік життя.
Раптом згори почувся голос ігумена Ісаакія, який тричі сказав: «Там краще!».
Потім у келію ввійшов незнайомий ієродиякон, зупинився в кутку біля ікон і тричі голосно проспівав: «Многая літа!». Після того він пішов геть. У той час двері келії були закриті на гачок. Невдовзі Іоанн одужав.
Якось Святий затужив і сидів на підлозі в келії зі схиленою на коліна головою. Несподівано він почув, що хтось ходить у келії з кутка в куток. Кроки були схожими на кроки старця.
Раптом незнайомий голос запитав у нього, чи хоче він бути монахом. Іоанн відповів, що хоче.
Невдовзі після того в 1912 році Преподобний прийняв постриг у чернецтво з іменем Іувеналій. Через рік він удостоївся сану ієродиякона.
Іншого разу угодник Божий побачив у своїй келій Жінку в чернечому вбранні. Вона озирнулася, а потім повільно вийшла.
Після того архімандрит Євгеній запитав у Преподобного, чи не було в нього Цариці Небесної, а потім додав, що Вона з’явилася йому та сказала, що піде Іувеналія.
Певний час подвижник страждав від нариву на пальці руки. Під час кадіння храму він доторкнувся хворим пальцем до ікони Нерукотворного образу Спасителя в терновому вінці, яка перебувала в притворі церкви. Коли Святий повернувся у вівтар, то помітив лише слід від нариву.
У 1920 році ієродиякона Іувеналія хіротонісали в ієромонаха.
У грудні того ж року монахів вигнали з Рихлівської обителі, а обитель закрили.
Отця Іувеналія направили на служіння в храм Успіння Божої Матері в селі Краснопіллі Коропського району.
У 1922 році староста храму підписався за «живу церкву», тому угодник Божий переселився в Короп. Там місцем його служіння став Свято-Троїцький храм.
Святий мешкав у кам’яній сторожці біля храму та терпів нестатки.
Якось парафіянка на ім’я Ольга закрила його в дзвіниці та поклала важкий металевий ключ собі в фартух. Коли вона нахилилася до води, щоб прати в річці одяг, ключ впав у воду.
Про те, що сталося, Ольга розповіла Святому і сказала, що тепер вони не зможуть відімкнути двері. Преподобний сказав їй помолитися та йти до річки, де вона знайде ключ. Парафіянка послухалася і знайшла ключ, який плавав під кладкою в траві.
Після закриття Троїцького храму отець Іувеналій побачив у сновидінні, як святитель Феодосій, святитель Миколай і Серафим Саровський обговорюють, куди його влаштувати. При цьому святитель Феодосій сказав, що хотів би забрати його в Чернігів. Святитель Миколай назвав Іувеналія своїм Рихлівським улюбленцем і сказав, що забере його до себе.
Невдовзі після того наказом єпископа Стефана угодника Божого призначили в храм святителя Миколая в селі Риботині, поблизу Коропа, в якому він священнодіяв у 1929–1933 роках.
У 1934–1941 роках Преподобний проживав у Коропі та рубав у селах дрова. Він ховав підрясник під плащем, а на грудях носив запасні Святі Дари. Ночі Святий проводив в оселях вірян, де потай збиралися односельці. Люди молилися та причащалися Тіла й Крові Христових.
Господь рятував Свого угодника від смерті. Святого розшукували, зустрічали на вулиці, проте не впізнавали. Іноді він ховався від переслідувачів у кропиві, через нього стрибали й не помічали.
Якось Преподобного кинули в ополонку. Він посидів у льодяній воді, допоки зловмисники не пішли, а потім виліз і ішов у село.
Іншого разу отець Іувеналій впросив заховати його та перевезти через Десну чоловіка, який сидів у човні.
Двоє чоловіків на конях запитували в човняра про Святого, але той не видав його. Батюшка благословив свого благодійника та передрік, що він пройде всю війну неушкодженим. Що й збулося.
Угодник Божий потай прийняв постриг у схиму з іменем Феофан, про що майже ніхто не знав.
У скорботах він утішав себе спогадами про страждання Господа Іісуса Христа, відвідував преподобного Лаврентія Чернігівського.
Певний час чудотворний образ святителя Миколая з Рихлівської обителі зберігали віряни. Згодом його помістили в храмі на честь святителя Феодосія Чернігівського, куди другим священником призначили отця Іувеналія.
Житлом святого була стара, крита соломою хатина, з одного боку якої була його келія.
З особливим благоговінням він зберігав у келії Нерукотворний образ Спасителя з Рихлівського монастиря, від якого отримав зцілення, і хрест, яким благословила його матір. Той хрест вона отримала в Єрусалимі від самого патріарха.
Одного разу Преподобний ішов через поле та раптом із-за копиці сіна на нього направили дула автоматів. У той самий час він побачив на землі образ Богородиці, підняв його, притиснув до грудей і пішов далі. Чути було, як автомати клацають, але не стріляють.
З чесним образом угодник Божий прийшов додому. Три дні всі молилися перед святинею, а потім вона зникла.
Якось отцю Іувеналію потрібно було переправитися через Десну з села Загребелля в Короп. Була весна, і на ранок рушив лід. Моста ніде не було, а в Коропі чекали на Богослужіння люди.
Святий ішов берегом, а потім сів і заплакав. Несподівано під’їхала сяюча золотом карета, і кучер запропонував Преподобному свою допомогу. Карета дивним чином перевезла угодника Божого на інший берег. Кучер, який назвав себе Михаїлом, грошей за перевіз не взяв.
Певний час Преподобний був настоятелем Покровського храму в Коропі. У той храм почали приходити віряни з інших парафій, що викликало невдоволення священників і благочинних. Останні написали лист Чернігівському архієрею з проханням перемістити Святого.
Архієрей викликав Преподобного до себе та вручив йому листа, в якому було прохання нікуди його не переводити. Коли угодник Божий показав лист священнослужителям, вони дуже здивувалися, оскільки в них залишилася копія листа з протилежим змістом.
Згодом отець Іувеналій став настоятелем Свято-Вознесенського храму.
У 1970 році у 88 років Святий пішов на покій.
Востаннє Преподобний взяв участь у звершенні Богослужіння в день пам’яті святителя Миколая в 1976 році. Того ж дня він застудився й захворів на запалення легень. Якось під час хвороби Святий розповів, що був уночі з усіма мучениками.
18 січня 1977 року отець Феофан відійшов до Господа. Його поховали на Михайлівському кладовищі Коропа.
1 листопада 2011 року угодника Божого прославили в сонмі місцево шанованих святих Ніжинської єпархії. Торжества відбулися в Коропі в Успенській церкві.
Слава Богу вовіки. Амінь.
