День пам’яті священносповідника Володимира (Хіраска)
11/24 січня Православна Церква вшановує пам’ять сповідника Володимира (Хіраска), пресвітера.
Святий Володимир (Володимир Григорович Хіраско) народився в 1874 році в місті Кам’янці-Подільському Подільської губернії у священницькій сім’ї.
Він закінчив Кам’янець-Подільське духовне училище та Подільську Духовну семінарію, після чого вчителював у церковнопарафіяльних школах.
У 1899 році Святий удостоївся ієрейської хіротонії й почав служити в храмі Вознесіння Господнього в селі Омельні Ігуменського повіту Мінської губернії.
Через 8 років отця Володимира перевели в Георгіївський храм села Юревичі того ж повіту.
У 1911 році угодник Божий став настоятелем церкви на честь ікони Богородиці «Всіх скорботних Радість» у Мінську. Той храм був збудований при училищі сліпих, про яких батюшка піклувався з великою любов’ю.
Крім священницького служіння, Святий викладав Закон Божий у чоловічій і жіночій гімназіях. Також він входив до складу Мінського єпархіального опікунства про бідних духовного звання.
Ієрея Володимира за плідну працю на Божій ниві удостоїли сану протоієрея.
У 1915 році він став настоятелем Казанському храму в Мінську, який у народі називали храмом залізничників.
У 1919 році угодника Божого вперше заарештували за звинуваченням у зв’язках з есерами, але невдовзі звільнили через недоведеність вини.
Вдруге його заарештували під час польської окупації Мінська за переховування більшовиків.
Наступний арешт святого стався в 1925 році. Цього разу йому приписали зв’язок із Польським Генеральним консульством.
Матушка отця Володимира Марія Титівна залишилася сама з 5-ма неповнолітніми дітьми.
Парафіяни, щоб підтримати священника, писали йому в тюрму. Вони вітали угодника Божого зі святом Різдва Христового та розповідали, що отця Володимира ув’язнили за правду, якої велів триматися Сам Господь Іісус Христос.
Віряни наголошували, що брехня правду сильно ненавидить. Так, цар Ірод вбив у Віфлеємі 14 тисяч немовлят, щоб знищити правду, але вона залишилася жити й буде жити. Так само й тепер чинять безбожники, що стоять при владі. Вони йдуть стопами Ірода, Іуди й усіх тих розбійників, які вбивали Христа.
Також парафіяни писали отцю Володимиру, що з їхніх очей мимоволі ллються сльози через його незаслужене страждання.
Листи вірян потрапили до рук слідчих, і ті почали вимагати від священника вказати імена їхніх адресантів. Однак Святий нічого не розповів.
Навесні 1926 року отця Володимира засудили до 3-річного заслання, яке він відбував у місті Орлі.
12 березня 1929 року Священносповідник прибув у Мінськ і повернувся до свого служіння.
Невдовзі в газеті «Робітник» з’явилася стаття, в якіййого звинувачували в контрреволюційній діяльності. 26 березня Святого знову заарештували.
У процесі слідства угодник Божий розповів про всі теми проповідей, які проголошував парафіянам. Він наголосив, що ніяких антирадянських і контрреволюційних лозунгів у них не було.
У в’язниці у святого різко погіршилися зір і слух. Він звертався до начальства з проханням прислати до нього лікаря, але відповіді не отримав.
Протоієрея Володимира засудили до 3-річного ув’язнення в сибірських таборах. Коли в 1932 році завершився термін позбавлення волі, угодник Божий був майже сліпим і тяжко хворим.
Він поселився в місті Гжатську (нині Гагарін) Смоленської області, де через декілька місяців віддав душу Господу. Місце поховання Святого не відоме.
У Мінську нині діє церква, освячена на честь священносповідника Володимира Хіраска. При храмі на честь ікони Богородиці «Всіх скорботних Радість» існує молодіжне братство в його ім’я.
Слава Богу вовіки. Амінь.
