Будьмо провідниками благодаті
«Благословлю тебе… і будеш ти на благословення» (Бут. 12:2)
«Благословляйте, – каже апостол Петро, знаючи, що ви покликані до того, щоб успадкувати благословення» (1Пет. 3:9).
Хто сам отримав благословення, той його передаватиме.
Хто сам отримав благословення, той його передаватиме.
Благодать Божа, любов Божа не застоюються у серці: їм властиво йти далі, й цьому серцю призначено бути провідником благодаті.
Любов згори тече через одну душу на інші, і ця душа, точучи благодать, знову наповнюється від того потоку Божого, що сповнений води1(Пс. 64:10).
Так було з Авраамом, коли він вірою підкорився покликанню й став батьком усіх віруючих. Так було з багатьма старозавітними та новозавітними слугами Божими.
Тому ж покликанню повинні підкорятися і ми – покликанню бути істинно віруючими, відкрити душу широко, щоб сприйняти благословення во Христі, наповнитися ним до краю й через край і пам’ятати, що це благословення дано людині не тільки для себе, але для передачі всім, хто її оточує.
…сприйняти благословення во Христі, наповнитися ним до краю й через край і пам’ятати, що це благословення дано людині не тільки для себе, але для передачі всім, хто її оточуючє.
І ця передача відбувається іноді й без слів, тихо, без шуму, тим безперервним, неухильним впливом, що діє у будь-якому середовищі, за будь-яких обставин, незважаючи на опір і перешкоди.
Дитина піддасться цьому теплому відображенню любові Христової, і серце її навернеться до Спасителя; юнак безтурботний зупиниться й замислиться під час зустрічі з таким носієм благословення; бідняк відчує участь неземну та подякує Богові.
У сім’ї таке вмістилище благодаті буде підтримкою, допомогою, світлом для всіх.
Гріх не вживеться в сусідстві з ним, і грішник відчує себе збентеженим і викритим.
Благодаті потребують люди, і дається вона кожному, навіть самому немічному, який, коли усвідомить свою неміч і порожнечу, йде до Джерела та наповнюється від нього.
День за днем. 3 лютого
