День пам’яті мученика Неофіта

21 січня/3 лютого Православна Церква вшановує пам’ять мученика Неофіта.

Святий Неофіт народився в Малій Азії у віфінському місті Нікеї (нині місто Ізнік у Туреччині) в благочестивого подружжя Феодула та Флоренції. Хлопчик виховувався в благочесті. Коли йому виповнилося 9 років, він отримав від Господа дар звершення чудес.

Отрок віддавав свій обід бідним дітям і ударом руки чудесно виводив із каменів міської стіни воду.

Так він годував і поїв дітей, але забороняв їм розповідати про це кому-небудь.

Одного разу за божественним одкровенням матір отрока дізналася вві сні, що він виводить із каменя воду. Вона прокинулася та почала молити Господа відкрити їй усе про її сина.

У той час прилетів із Небес світосяйний білий голуб, сів на ліжку Неофіта й сказав йому людським голосом, що посланий Господом зберігати його одр непорочним.

Налякана чудом матір отрока раптом померла. Звістка про те швидко облетіла місто, і в дім до померлої зібралося багато народу.

Невдовзі прийшов із поля й батько Святого, який гірко плакав через смерть своєї дружини.

Неофіт зустрів його й сказав, що матір не померла, а міцно заснула. Після того разом із батьком він пішов до матері, взяв її за руку і сказав встати.

Флоренція піднялася й почала обіймати та цілувати свого сина. Усі присутні прославили Господа.

Жінка розповіла своєму чоловіку все, що бачила вві сні та наяву. Тоді багато здивованих чудесами язичників увірувало в Істинного Бога.

Світлосяйний голуб постійно з’являвся Неофіту та розмовляв із ним. Якось він сказав отроку вийти з батьківського дому і слідувати за ним.

Тоді Неофіт попрощався з батьками й прийшов за голубом до гори Олімп. Там за повелінням голуба він увійшов у печеру, де жив величезний лев. Святий наказав леву залишити печеру й сам поселився в ній. Ангел Божий приносив йому їжу.

Через рік за Божим повелінням Неофіт вирушив до батьків, життя яких наближалося до кончини. Він попрощався з ними й після їхньої смерті роздав свій спадок бідним. Потім Святий повернувся в печеру та перебував у ній до 15-ти років.

Під час Діоклетіанового гоніння на християн правитель Віфінії прибув у Нікею та наказав усім жителям зібратися для жертвоприношення язичницьким богам.

Коли почалося мерзенне торжество, Ангели Божі чудесно перенесли Неофіта з Олімпа на нікейську міську площу.

Святий голосно промовив, що відкрився тим, хто його не шукав, і являється тим, хто не запитує про нього, щоб викрити оману нечестивої язичницької віри.

Здивовані появою світлого юнака присутні запитували, хто він і звідки. Тоді стало всім відомо, що то Неофіт, син Феодула й Флоренції.

Правитель наказав юнаку принести жертву скверним язичницьким богам. Неофіт не покорився, а  почав викривати мучителя. Він казав, що той губить людські душі та терпітиме за те вічні муки.

Мучитель розлютився й наказав бити Святого воловими жилами, а потім покласти його в оцет, перемішаний із сіллю.

Неофіт мужньо терпів тортури й закликав народ до покаяння та прийняття Святого Хрещення.

Після того Мученику стругали ножем ребра, а потім його ув’язнили.

Наступного дня Неофіта кинули в розжарену піч, де він три доби перебував неушкодженим.

Коли слуги відкрили піч, із неї вирвалося полум’я та попалило багатьох язичників.

Мученик голосно прославив Бога й вийшов здоровим із печі. Язичники Боже чудо назвали волхвуванням.

Після того Святого віддали на поживу звірам, проте ні ведмеді, ні лев не заподіяли йому шкоди. При цьому лев був тим самим звіром, у печері якого Неофіт жив. Звір лизав Мученику ноги та проливав сльози, а потім за повелінням Мученика віддалився у свою печеру.

Наляканий мучитель наказав убити Мученика. Один лютий язичник кинувся на юнака зі списом, вдарив його в груди і проколов наскрізь.

Так 15-річний мученик Неофіт відійшов до Господа. Це сталося під час гоніння на християн, що тривало в 303–305 роках.

Слава Богу вовіки. Амінь.