День пам’яті святителя Іосифа Солунського
26 січня/8 лютого Православна Церква вшановує пам’ять святителя Іосифа Солунського, архієпископа, сповідника.
Святий Іосиф народився близько 761 року в знатній сім’ї та здобув гарну освіту. Він був молодшим братом Феодора Студіта.
Духовним наставником святих братів став їхній дядько, преподобний Платон.
У 781 році, наставлені Платоном, Іосифова матір Феоктіста та сестра прийняли чернечий постриг у одній із константинопольських обителей. А батько Фотин, сам Іосиф, два його брати та ще деякі родичі поселилися в родовому маєтку Сакудіон на Віфінському Олімпі.
Там вони збудували церкву на честь апостола та Євангеліста Іоанна Богослова й заснували монастир, настоятелем якого став преподобний Платон.
Разом зі своїм братом Феодором святий Іосиф зростав духовно.
У 795 році імператор Костянтин VI (780–797) змусив свою законну дружину Марію прийняти чернечий постриг і взяв шлюб із Феодотією, родичкою Феоктісти та Платона.
Константинопольський патріарх Тарасій засудив беззаконня імператора. Однак один відомий у Константинополі священник на ім’я Іосиф всупереч патріаршій забороні звершив Таїнство вінчання.
Насельники Сакудіона заявили про порушення імператором священних канонів.
Святі Платон і Феодор відлучили Костянтина VI від Церкви, про що письмово сповістили монастирі.
Розгніваний імператор послав у Сакудіон воїнів, які схопили Платона, Феодора, Іосифа та багатьох інших монахів і ув’язнили їх у фортеці Кафара.
Святих Феодора та Іосифа спочатку бичували, а потім вислали в Фессалоніку разом із батьком і десятьма монахами.
Матір лікувала їхні рани в темниці та супроводжувала їх у заслання. Понад місяць сповідники Христові йшли до місця заслання пішки.
У Фессалоніці їх привітно зустріли правитель міста й архієпископ Фома.
Невдовзі за наказом імператора в’язнів розділили, але вони мали змогу листуватися один із одним.
У 797 році Костянтин VI втратив престол, й імператорська влада зосередилася в руках його матері Ірини.
Тоді насельників Сакудіона звільнили, й вони змогли повернутися у свій монастир. Однак через постійні набіги варварів монахи залишили рідну обитель і поселилися в залишеному Студійському монастирі в Константинополі. Той монастир віддали в їхнє розпорядження імператриця Ірина та патріарх Тарасій.
Настоятелем Студійського монастиря став Феодор, а Іосиф був простим монахом і в усьому слухався свого брата.
Іосиф складав церковні піснепіви, велика кількість яких використовуються й нині.
Після кончини патріарха Тарасія за указом імператора Никифора І (802–811) патріарший престол обійняв святий Никифор. Проте на момент обрання він не мав ні чернечого постригу, ні священного сану. Тоді студіти стали на захист Церкви та канонічного порядку проти втручання цивільної влади.
Феодор і Платон, які виступили проти того обрання, на декілька днів потрапили в темницю. Зрештою вони визнали патріарха.
Відновлення ж у сані священника Іосифа, який благословив неканонічний шлюб імператора Костянтина VI, преподобні не потерпіли.
Імператор намагався примиритися зі студійськими отцями, що користувалися прихильністю народу. Тому він поставив святого Іосифа єпископом Фессалонік.
Угодник Божий прийняв сан від місцевих єпископів і зійшов на святительський престол.
Через два роки імператор спробував добитися покори від єпископа Іосифа та керівників чернецтва, але даремно. Тоді святого змістили з кафедри, а Студійський монастир незабаром захопили війська.
У 809 році Синод анафематствував святих. Преподобних Феодора та Платона ув’язнили в монастирі святого Маманта.
Святого Іосифа вислали на острів Оксія в Принцевому архіпелазі, де він терпів великі нестатки. Згодом його ув’язнили в тюрмі в палаці, а потім заслали на інший острів.
У 811 році воцарився Михаїл І Рангаве (811–813), і святі отримали свободу. Феодор став радником імператора, а святитель Іосиф повернувся на архіпастирський престол у Фессалоніки.
У 813 році імператором став Лев V Вірменин (813–820), який відновив іконоборство.
Тоді непохитного у вірі Іосифа позбавили святительської кафедри та вислали в Сакудіон. Святого Феодора тоді заслали в Метопу.
Невдовзі імператор викликав Іосифа до себе й після зустрічі з ним засудив до вигнання.
Угодника Божого разом із секретарем і декількома монахами відвезли взимку на острів.
Преподобного Феодора перевели в фортецю Боніта, а пізніше в Смірну. Святителя Іосифа згодом заслали у фортецю Єлпізон, де він перебував до кончини Лева Вірменина.
У 820 році воцарився Михаїл ІІ Травл (820–829), і сповідників істинної віри звільнили. Святі брати повернулися в Константинополь. Проте через нашестя арабів вони переселилися на Принцеві острови (у Мармуровому морі поблизу Константинополя).
У 826 році преподобний Феодор відійшов до Господа.
За правління Феофіла (829–842) гоніння відновилися. Святителя Іосифа заслали в далеке фессалійське містечко (Фессалія — історичний регіон у Греції на узбережжі Егейського моря), де він жив у злиднях. Там 15 червня 832 року угодник Божий завершив свій життєвий шлях.
Його тіло залишили в лісі без погребіння. Через 12 років мощі Іосифа знайшов святий Навкратій. Тоді відбулося урочисте перенесення мощей Феодора й Іосифа в Константинополь, де їх поклали в гробниці преподобного Платона в храмі Студійського монастиря.
Слава Богу вовіки. Амінь.
