День свята Стрітення Господнього
2/15 лютого Православна Церква вшановує свято Стрітення Господнього.
Оповідь про Стрітення Господнє
Коли Немовляті Іісусу Христу виповнилося 40 днів, Пречиста Діва Марія разом із старцем Іосифом принесли Його в Єрусалимський храм за Законом Мойсея.
Згідно з цим Законом, кожного первістка чоловічої статі посвячували Богу й він мав прислуговувати при святилищі.
Пізніше для цієї служби вибрали лише коліно Левіїне. За інших первістків почали вносити викуп у розмірі п’яти сиклів срібла.
Така плата була встановлена на згадку про те, що Господь пощадив усіх первістків ізраїльських у ніч перед виходом ізраїльтян із Єгипту. Тоді були побиті тільки всі первістки єгипетські.
Також за Законом Мойсея матір дитини після закінчення днів свого очищення повинна була принести однорічного агнця задля всеспалення та голуба чи горлицю за гріх, якщо ж не було можливості принести агнця, то тоді двох горлиць або молодих голубів.
Так і Матір Божа прийшла очиститися, хоча й не потребувала очищення, оскільки Вона не мала скверни, властивої жінкам, які народжують за природним законом.
Богородиця не була осквернена кровотечою, бо Христос пройшов надприродно, як сонячний промінь, що проходить крізь скло і не розбиває його, а освітлює.
Однак Богородиця прийшла очиститися, щоб виконати Закон, і принесла двох пташенят голубів у жертву.
З Христом на руках Діва Марія стала на коліна і з благоговінням помолилася Господу, а потім віддала Дитя архієреєві Захарії, після чого викупила Його п’ятьма сиклями.
У той час як Богородиця принесла в храм Христа, туди прийшов праведний старець Симеон, який очікував Месію.
Він знав заздалегідь, що пришестя у світ Спасителя наближається, оскільки справдилися щодо Христа пророцтва Патріарха Іакова та Пророка Даниїла.
Крім того самому Симеону було передвіщено Духом Святим, що він не помре, допоки не побачить Спасителя світу.
Коли старець взяв на руки Господа, то з великою радістю промовив: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, у мирі…».
Ці слова означали, що Господь дозволив Симеону, якому на той час було більше трьохсот років, покинути цей світ і піти з радісною звісткою про пришестя Месії до праотців Адама, Авраама, Мойсея, Давида та інших.
Потім Симеон благословив Діву Марію та праведного Іосифа й при цьому сказав Богородиці, що Христос поставлений для падіння та піднесення багатьох у Ізраїлі. Також він пророкував, що Він буде знаком протиріччя та що Їй Самій зброя пройде душу.
Тобто Христос поставлений для падіння тих, хто не захоче вірувати Його словам, і піднесення тих, хто з любов’ю прийме Його святу проповідь..
Це буде для падіння вітхозавітного іудейського зібрання та для піднесення благодатної Церкви Божої.
Через Христа буде великий розбрат: одні назвуть Його благим, інші скажуть, що Він обманює людей, і поставлять Його, як сказав пророк Ієремія, наче ціллю для стріл.
Богородиця ж, коли Її Сина розпинатимуть на Хресті, відчуватиме великий сердечний біль і з риданнями буде проводжати з цього світу Того, Кого народила у світ без болю.
У цей час у храмі перебувала й 84-річна Анна-пророчиця. Вона прожила в шлюбі всього сім років, а потім овдовіла та присвятила себе служінню Богу, через що не відходила від храму ні в день, ні вночі.
Свята Анна почала прославляти Господа та сповіщати про Нього всім, хто чекав довгоочікуваного Месію.
Книжники ж і фарисеї чули пророцтва та свідчення про Немовля Христа й обурювалися. Вони донесли про все, що сталося, царю Іроду, і той одразу послав воїнів убити Іісуса.
Проте Ангел Господній з`явився Іосифу вві сні і повелів тікати разом із Богонемовлям та Його Матір’ю в Єгипет.
Іосиф із Дівою Богородицею nf Христом повернулися з Єрусалима в Назарет, звідки поспіхом вирушили в єгипетську землю.
Христос зростав та зміцнювався духом, і благодать Божа перебувала на Ньому.
Урочисте святкування події Стрітення Господнього встановлене в 542 році за правління візантійського імператора Юстиніана Великого (527–565). До того часу це свято урочисто не відзначалося, хоча на нього є вказівки в творах отців Церкви ІІІ, IV і V сторіч.
Причиною започаткування урочистого святкування Стрітення Господнього була наступна подія. Якось у Візантії почалася сильна пошесть, від якої загинуло спочатку 5, а потім 10 тис. людей у день.
В Антіохії до мору додався ще потужний землетрус.
Тоді одному благочестивому чоловіку було одкровення, що потрібно встановити урочисте святкування Стрітення Господнього. І ось, у день самого Стрітення, коли почали святкування зі Всеношною та хресним ходом, з Божої милості пошесть і землетрус припинилися.
Слава Богу вовіки. Амінь.
