День пам’яті преподобного Равули
19 лютого/4 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Равули.
Преподобний Равула походив із сирійського міста Самосати (руїни древньої Самосати після будівництва греблі Ататюрк перебувають під водою поблизу турецького міста Самсата). Це місто розташовувалося у верхів’ях ріки Євфрата.
Преподобний здобував освіту під керівництвом знаменитого вченого мужа на ім’я Варіпсав.
З юних років він жив доброчесно і згодом прийняв постриг у чернецтво. Святий мешкав у горах і печерах і своїми подвигами наслідував пророка Божого Іллю й Хрестителя Господнього Іоанна.
Через деякий час ще з одним монахом Равула поселився у Фінікії (древній регіон на східному узбережжі Середземного моря з центром у сучасному Лівані). Своїм подвижництвом він привернув до себе увагу й став відомий людям.
Візантійський імператор Зенон (474–475, 476–491) надав Преподобному грошову допомогу, і останній за сприяння Беритського єпископа Іоанна заснував у горах великий монастир.
Місцевість, де розташовувався монастир, була населена запеклими язичниками. Равула й інші монахи викривали їх, вступали з ними в спори, наставляли в істинах віри. Зрештою монахи навернули язичників до Істинного Бога.
Коли воцарився імператор Анастасій (491–518), угодник Божий прибув у Константинополь і випросив у нього нову грошову допомогу. На ті кошти Преподобний збудував ще один монастир. Пізніше він заснував багато й інших чернечих обителей.
Святий Равула вирізнявся сумирністю, милосердям, доброзичливістю та людинолюбністю. Він ніколи не гнівався, постійно перебував у молитві, старанно виконував усяку добру справу. З диявольськими нападами Преподобний боровся Словом Божим і справами благочестя.
Угодник Божий дожив до правління Юстиніана Великого (527–565). Коли святому подвижнику було вісімдесят років він почув Голос із Небес, який сказав: «Прийдіть до Мене всі тружденні й обтяжені, і Я заспокою вас».
Після того Святий недовго похворів і віддав душу Господу. Його кончина настала близько 530 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
