День пам’яті преподобного Фалалея Сирійського
27 лютого/ 12 березня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Фалалея Сирійського.
Cвятий Фалалей народився в Киликійському краї (історико-географічна область на сході Малої Азії). Він понехтував суєтними благами цього світу й прийшов спершу в обитель преподобного Сави Освяченого. Там він, полюбивши постницьке в інокуванні перебування, прийняв чернечий постриг. А за добродійне життя удостоївся священничеського сану.
Після декількох років подвижництва Святий прийшов у сирійське місто, що називалося Гавала. Це місто входило до складу Лаодикійської митрополії.
Від того міста за двадцять стадій була одна велика могила, а на ній старе бісівське капище та давня еллінська гробниця, де перебувало багато бісів.
Страшним же було те місце для всіх, хто через нього переходив. Біси тієї місцини не лише примарами й привидами страшили, але людинозгубно нападали та ранили багатьох людей і худобу.
Почувши про те, преподобний Фалалей пішов і оселився там. Він збудував на тому місці малу хатинку, і жив для Бога в подвигах посту та молитви. Подвижник постійно умертвляв себе злостражданнями, молячись ненастанно вдень і вночі.
Біси ж не стерпіли такого сусіда біля себе та зібрали свої нечисті полчища та страшилища. Вони з великою люттю накинулися на нього: нападали, безчинними голосами жахали, погрожували убивством і усіма своїми хитропідступними силами намагалися відігнати Святого. Те місце вони здавна мали за своє.
Преподобний Фалалей міцно в Бозі стверджувався, загороджувався молитвою та хресним знаменням. Стояв він, як воїн хоробрий і непереможний у день боротьби, й насміхався з немічної їхньої сили.
Таку з бісами боротьбу цілими днями, а найбільше ночами мужньо подвижник довгий час мав. І врешті переміг їх Святий, допомогою Вишнього. Переможені нечисті духи втекли з соромом, не змігши здолати воїна Христового.
Вигнавши бісів, угодник Божий влаштував собі найтіснішу келію не в міру зросту свого. У тій келії він міг не те що стояти, але навіть сидіти просто не міг. Вона була два лікті у висоту, а в ширину один лікоть.
А святий Фалалей був великий тілом, тому завжди голову до колін схилену мав, сидячи. У такій тісноті перебував він десять літ.
Коли прийшов відвідати його єпископ Киринейський Феодорит, то запитав, навіщо він обрав такий спосіб життя.
Святий йому відповів: “Маю багато гріхів і вірю, що багато мук вічних чекають на мене. Тому знайшов для себе таку добровільну в’язницю, щоб, покаравши тіло малими цими муками, від великих, сподіваних, врятуватися”.
Почувши те, єпископ прийняв від нього велику користь.
Дарував Бог преподобному Фалалею дар чудотворення, щоб зцілювати всілякі хвороби й недуги не лише в людей, але і в худоби.
Через те багато хто до нього приходив, як до джерела цілющого. Всі черпали від Святого здоров’я тілесне, разом же й душевне.
А елліни, які в навколишніх селах жили, дивлячись на нього, наверталися до Христа Бога. Також усі ідолопоклонники, хто були в межах Гавальського міста жили між християнами, а їх тоді було багато, просвітилися досконалою святою вірою. Це сталося через дива, що їх святий Фалалей творив і ними до пізнання істини язичників приводив.
При допомозі тих новонавернених людей Святий зруйнував капище бісівське, а гробниці еллінські розкидав.
Очистивши те місце від давніх скверн бісівських, збудував Преподобний на тому місці церкву в ім’я всіх святих мучеників і влаштував у ній повсякденне Боже славослов’я.
Решту своїх днів прожив святий Фалалей у звичних для себе подвигах. Проживши в чернецтві 60 років та вгодивши Богові, Святий преставився до Нього у добрій старості. Його кончина настала в 460 році.
Про цього преподобного святий Софроній Єрусалимський у Лимонарії писав так: “Авва Петро, пресвітер Лаври святого Сави, розповідав нам про авву Фалалея Киликійського, який перебував шістдесят років у чернечому образі, ніколи не перестававши плакати. Розповідав усім про причину: “Час цей, браття, дав нам Бог на покання. І якщо його втратимо, дуже за те будемо покарані”.
Слава Богу вовіки.
