Справді, як багато людей, навіть, коли переказують своїми словами якийсь випадок, намагаються його прикрасити, зробити таким, що більш вражає, цікавим для слухачів.
І найчастіше розповідь у результаті спотворює інформацію, подає її в потрібному оповідачеві світлі. Це настільки поширене в суспільстві, що люди на подібне навіть не звертають уваги.
Але з таких малих «прикрашань» та спотворень починається велика брехня. Людство звикає жити в брехні.
…з таких малих «прикрашань» та спотворень починається велика брехня. Людство звикає жити в брехні.
А часом багато хто навіть вважає своїм обов’язком навмисне спотворити якусь інформацію, щоб досягти, як їм здається, благих цілей. Це та сама «брехня на благо», або, як її ще блюзнірсько називають, «свята брехня».
«Ну, а чому ні? – Заперечать мені. – Адже добра мета досягнута. І тут уже не так важливо, якими саме шляхами. Адже ми нікого не вбили та не пограбували. Подумаєш, трохи перекрутили факти. Це ж дрібниця».
Ось тільки у відносинах Бога та людини дрібниць бути не може. Адже брехня, хай і найменша, – безпосередній гріх проти десятої заповіді «Не лжесвідчи».
… у відносинах Бога та людини дрібниць бути не може.
Звичайно, в житті ситуації бувають всякі й часом дійсно доводиться вчинити менший гріх, щоб запобігти більшому. Проте це ніколи не є виправданням гріха. Тим більше, що щодо брехні все набагато складніше та небезпечніше.
Якщо людина не просто виправдовує брехню, а звикає до неї, перестає її помічати, живе з нею як із нормою, це ознака духовної хвороби.
Якщо людина не просто виправдовує брехню, а звикає до неї, перестає її помічати, живе з нею як із нормою, це ознака духовної хвороби.
«Злополучений і жалюгідний, хто чевріє у всякій брехні, тому що диявол – брехун від початку1(Інн. 8:44). Хто чевріє в брехні, той не має сміливості, бо ненависний і Богові, і людям», – так говорить про цей стан преподобний Єфрем Сирін. І справді, якщо в правді ми з’єднуємося з Господом, то у брехні уподібнюємося до диявола, батька брехні.
…якщо в правді ми з’єднуємося з Господом, то у брехні уподібнюємося до диявола, батька брехні.
Це страшний стан для будь-якої щирої християнської душі.
І жодними високими цілями не можна виправдати навмисну та осмислену брехню. Адже якщо мета, за яку ви боретесь, справді велика та свята, вона не потребує брехні. Якщо ж навпаки – значить, щось із цією метою не так.
Митр. Антоній (Паканич)
