Хрестоносіння і ми
Хрестопоклонний тиждень щоразу нагадує нам про страждання Спасителя. Він ж нагадує й про наш особистий хресний шлях.
Як би не хотілося, але уникнути хресної дороги ми не можемо. Господь каже: «…Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною»1(Мк. 8:34).
Ці слова звернені до всіх християн усіх епох.
Але що означає хрестоносіння для нас особисто? У земному житті всі люди так чи інакше схильні до страждань: хвороб, втрат і, нарешті, смерті. Нести свій хрест для кожного з нас означає зі смиренням приймати всі випробування.
Нести свій хрест для кожного з нас означає зі смиренням приймати всі випробування.
Це дуже непросто. Живим істотам властиво ухилятися від болю та смерті, тим більше людині.
Як мало сьогодні в світі тих, навіть із християн, хто був би готовий без сумніву піти на страждання та смерть за Христа. Люди не хочуть бути мучениками.
Навіть Спаситель напередодні Голгофи в Гефсиманському саду молився: «Авва Отче! Все можливе Тобі; пронеси мимо Мене чашу цю». Однак, Він же додав: «але не чого Я хочу, а чого Ти»2(Мк. 14:36).
Чи багато хто з нас може зараз без вагань вимовити ці слова: «Нехай буде те, що завгодно Богові, а не мені»?
Тим часом іншого шляху спасіння не існує. Святитель Ігнатій Брянчанінов зауважує: «Поза Хрестом Христовим немає християнського набутку».
Одночасно в носінні хреста весь наш біль і скорбота, всі муки та переживання знаходять сенс, адже це сходи, що ведуть до нашого дорогоцінного Господа. А ще це довіра до Нього, усвідомлення непорушного факту, що Всевишній ніколи не дозволить нам випробувань більше, ніж ми можемо витримати.
Несення хреста – це сходи, що ведуть до нашого дорогоцінного Господа. А ще це довіра до Нього, усвідомлення непорушного факту, що Всевишній ніколи не дозволить нам випробувань більше, ніж ми можемо витримати.
Господь переніс на Хресті всі муки всього світу. Спробуємо ж і ми зі смиренням і терпінням нести поруч із Ним свої маленькі хрести, і ця праця не буде марною.
