Все починайте з молитви та сотворіть плоди достойні покаяння
Потрібно все починати з молитви
«І сказав цар: Чого ти хочеш? – Я помолився Богові Небесному» (Неєм. 2:4)
Хай Господь допоможе нам нічого не починати, нічого не робити, нічого навіть не відповідати на запропоноване нам запитання, не звернувшись спочатку душею до Господа!
Хай Господь допоможе нам нічого не починати, нічого не робити, нічого навіть не відповідати на запропоноване нам запитання, не звернувшись спочатку душею до Господа!
Нам постійно доводиться шкодувати про необдумано сказане слово; як дорого ми дали б іноді, щоб повернути його, коли вже пізно та шкода принесена!
Довго плекав Неємія у своєму серці мрію йти до Єрусалиму, до бідного рідного племені свого. Можна собі уявити, як він розмірковував про це день і ніч, як молився старанно, щоб Господь навіяв цареві давно бажане слово!
Вся ця турбота, що пригнічувала його, мабуть, ясно виражалася на його обличчі й була помічена царем Артаксерксом, який захотів його втішити.
Але насамперед і найсильнішою була в Неємії потреба вчинити волю Божу, навіть у тому, що йому здавалося необхідним.
На запитання царя він відповідав не відразу, а помолився Богу Небесному й тоді вже, зміцнившись цією молитвою, випросивши внутрішню згоду Того, Хто був для нього вищим за всіх царів земних, він відкрив Артаксерксу причину свого смутку та полум’яне бажання свого серця.
Будемо ж старанно бажати, щоб Господь давав нам знати Свою волю в усіх випадках нашого життя. Підкоримо Йому одному всі наші прагнення, і нехай щира, гаряча молитва завжди лежить в основі кожної нашої справи та слова.
Будемо ж старанно бажати, щоб Господь давав нам знати Свою волю в усіх випадках нашого життя. Підкоримо Йому одному всі наші прагнення, і нехай щира, гаряча молитва завжди лежить в основі кожної нашої справи та слова.
Будемо звертатися подумки до Господа кожного разу, коли перед нами стоїть якесь рішення. І куди б нас не відводило наше особисте бажання, шукатимемо передусім волю Божу з повною готовністю відмовитися від нашої волі, якщо це буде потрібно.
Тоді тільки можна буде сподіватися, що діла та слова наші не пропадуть, а принесуть бажаний плід для вічності.
Безплідне каяття
«Створіть гідні плоди покаяння» (Лк. 3:8)
У святі дні Посту Церква закликає вірян до покаяння та молитви, до сповідання гріхів та долучення до Святин Тайн.
Коли ми будемо здійснювати все це з благоговінням, то запам’ятаймо, що покаяння, піст і молитва повинні принести плід у наших душах і в нашому житті, інакше ми уподібнимося сухому дереву, в яке не проникнув цілющий сік.
«Поверніться, бунтівні діти, – проголошує Господь, – і Я зцілю вашу непокору»1(Єр. 3:22). Поверніться серцем, поверніться повністю, нелицемірно, і Я не дорікну вам, не засуджу вас, ні. Я зцілю вашу непокору.
Збережи нас тільки Господь від безплідного каяття, від каяття, яке тільки в почуттях, а не на ділі й яким ми часто обманюємося.
Фараон так каявся: хвилинно, поверхово й потім знову чинив, як і раніше, і серце його ставало все більш і більш жорстоким.
Багато хто й тепер так кається – розчулюється на хвилину над гріхами, а потім знову за старе й не помічає, як поступово черствіє совість!
Апостол Петро не так каявся. Він гірко плакав за свій гріх і потім уже ніколи більше не повертався до нього.
Блудний син не так каявся. Він не тільки сумував за батьківським домом, але «встав і пішов до батька», і прийшов до нього. Яка б користь була йому, залишившись на чужині, тільки говорити: «Отче, я згрішив», – і не рушити звідти? Він би так і помер там із голоду.
Господь не каже: кайтеся на словах і годі! Він каже: «Поверніться, бунтівні діти, і Я зцілю вашу непокору».
Повернімося й ми, щоб Він міг зцілити нас. Він не зцілить здалеку, не зцілить ті рани, що ховаються від нього; Він зцілить лише тих, хто повернувся до Нього. «Ось ми йдемо до Тебе, бо Ти Господь, Бог наш» (Єр. 3:22).
День за днем. 23-24 березня
