День пам`яті святителя Патрикія (Патрика) Ірландського

17/30 березня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Патрикія (Патрика) Ірландського, єпископа.

Святий Патрикій (Патрик) народився в Британії близько 383 року в галло-римській сім’ї, що сповідувала християнство.

Його батька звали Кальпурнієм. Він був у сані диякона й водночас виконував обов’язки декуріона. Сім’я була заможною, і Патрикій проводив легковажне життя.

У шістнадцять років разом із багатьма жителями рідного краю Святий потрапив у полон до піратів. Юнака купив ірландський землевласник і доручив йому охороняти свої стада, що паслися в горах.

Так Патрикій опинився в суворих умовах проживання. Спілкування з природою та язичництво, що переважало своїм пануванням у Ірландії, схилили серце Святого до молитви та покаяння.

Дні та ночі полонений проводив на розмоклій або замерзлій землі на колінах і отримував від Бога втіху.

6-річне перебування в полоні через навернення до богоугодного життя було для Патрикія райським блаженством.

Якось уночі пролунав голос, який сповістив юнаку, що він добре вчиняє постячись і молячись і що Господь почув його молитву. Йому було сказано тоді повернутися на батьківщину, для чого йому вже вготований корабель.

Святий довірився Богу, утік із полону, пройшов навмання понад 320 км, досягнув берега моря та сів на корабель торговців-язичників.

Після 3-денного плавання мандрівники вийшли на невідомий берег і вирушили на пошуки якогось поселення.

Близько місяця тривали їхні пошуки, й усі знесилилися від голоду. Тоді нечестиві попросили Святого помолитися своєму Богу про порятунок.

Коли Патрикій підняв руки в молитві, з’явилося стадо свиней. Голодні торговці схопили декількох тварин, убили і таким чином втамували голод.

Угодник Божий перетерпів численні напасті й прибув у рідний край. Однак його невдовзі знову схопили пірати, і ще два місяці він провів у неволі.

Після звільнення з полону Патрикій повернувся додому, де удостоївся дивного видіння. Він побачив небесного мужа на ім’я Вікторій, який показав йому пачку листів. Вікторій відкрив перший лист і прочитав у ньому, що ірландці молять Патрикія знову прийти та бути серед них.

Тоді ж Святий почув голоси людей із Фоклутського лісу, де перебував під час свого полону. Він зрозумів у цьому з’явленні поклик Господа та вирішив готувати себе до просвітлення світлом істинної віри варварського народу.

Заради здобуття церковної освіти Патрикій прибув у Галлію, де жив у різних чернечих центрах. 15 років він подвизався в Осері. Наставником Патрикія був святий Герман, який посвятив його в диякона.

Після відвідування Британії в 429 році перед святим Германом постало завдання направити в Ірландію місіонерів.

Певний час в Ірландії був архіпастирем Палладій. Він зміг заснувати три церкви та невдовзі помер. Тому Герман посвятив в єпископа, обраного Господом, Патрикія, що знав звичаї та мову ірландських племен.

Спочатку угодник Божий не наважувався через гріхи юності прийняти високий сан, але після чергового чудесного видіння впокорився волі Божій.

Разом із невеликою кількістю кліриків Патрикій прибув в Ірландію й одразу вирушив на зібрання, влаштоване предводителями родів.

Там він звернувся до жорстких воїнів із проповіддю Слова Божого і зміг навернути до істинної віри декількох старійшин та їхніх одноплемінників.

На виділених ділянках землі місіонери почали будувати церкви та монастирі. Єпископ Патрикій проповідував Господа нашого Іісуса Христа по всій Ірландії. Спочатку він обійшов її північ. Перш за все Святий навертав до християнства голів родів і королів.

Ворогами апостола Ірландії стали жерці-друїди, які намагалися здолати його чаклунством. Святий із Божою допомогою зробив їх безсилими, а декотрі жерці навіть увірували в Господа й стали благочестивими та ревними пресвітерами.

Угодник Божий заснував чернечу обитель в Армі. Пізніше вона стала архієпископською кафедрою Ірландії.

Патрикій нехтував напастями, погрозами та небезпеками й неустанно подорожував і просвітлював народ світлом Христової віри.

Крім простого народу, він навертав до Істини бардів-філідів (співців-поетів), що були однією з вищих каст кельтського суспільства. Ті ж ставали монахами та використовували свої поетичні таланти для проповідування Слова Божого.

Святитель Патрикій висвячував пресвітерів і єпископів, кафедри яких зазвичай розміщувалися в монастирях, що згодом досягли розквіту.

Монахи-місіонери багато посприяли наверненню до християнства варварських народів Європи.

Святий завжди виконував щоденне молитовне правило, незалежно від того, чи був у дорозі, чи в одному з монастирів. Кожного дня він прочитував Псалтир разом із біблійними піснями, а також інші богонатхненні тексти. Щогодини він 100 разів осіняв себе хресним знаменням, а коли бачив на шляху хрест, то простягався на землі перед ним.

Угодник Божий захищав народ від набігів піратів. У своїй «Сповіді» Патрикій писав, що йшов благовістити навіть у ті краї, куди ніхто не приходив хрестити, і щодня чекав, що його вб’ють або візьмуть у рабство. Проте він нічого не боявся, бо повністю віддав себе в руки Божі.

Також святий сповістив, що просив у Господа дозволу пролити свою кров за Його святе Ім’я та готовий був залишитися без погребіння, розідраним на шматки, стати поживою для птахів та звірів.

Усі добрі справи, які йому коли-небудь вдавалося звершити, Святитель визнавав за дари Божі.

Перед кончиною, про яку він отримав божественне одкровення, Патрикій вирушив у останню подорож у церковних справах.

На своєму шляху він побачив кущ, який горів і не згоряв, та почув голос Ангела. Разом із іншими обіцянками Ангел повідомив угоднику Божому, що той буде судити ірландський народ в останні дні.

17 березня 461 року єпископ Патрикій відійшов до Господа в містечку Саулі, що розташовувалося в області Улад (Ольстер).

Завдяки архіпастирським трудам святого Патрикія Ірландія стала християнським краєм і почала називатися Островом святих.

Ірландці вважають святителя Патрикія своїм головним заступником. На честь Святого освячено понад 200 храмів.

Слава Богу вовіки. Амінь.