Синаксар Великого Вівторка
Вірші:
“Великий Вівторок нам приносить десять дів,
Почувших від непідкупного Владики вирок”.
У святий і Великий Вівторок ми згадуємо притчу про десятьох дів, бо ці притчі Господь, Який йде на страждання, входячи (це було на горі Олеон – див. Мф. гл. 21, 22, 25) до Єрусалиму, розповідав Своїм учням, а інші звертав і до іудеїв.
Притчу ж про десять дів Він сказав, коли закликав до милостині й разом із тим навчав усіх бути готовими наперед до смерті. Тому що Він багато говорив їм про дівоцтво та про скопців, та й завжди дівоцтво прославляється, бо це дійсно велика (чеснота).
Однак, щоб хтось, коли подвизається в ній, не нехтував іншими, насамперед милостинею, яка робить яскравим світильник дівства, святе Євангеліє наводить цю притчу. Воно називає мудрими п’ятьох, які доклали до дівства багато дорогої оливи милостині, а п’ятьох — нерозумними, бо хоч і мали вони дівоцтво, але милостиню — незрівнянно (меншу). Тому вони й нерозумні, що, виконавши більше, залишили менше, й нічим не відрізнялися від блудниць, бо були так само переможені через багатство, як ті через тіло.
Коли ж скінчилася ніч цього життя, всі діви задрімали (Мф. 25, 5), тобто померли, бо сон означає смерть. І коли вони спали, опівночі пролунав крик (Мф. 25, 6).
Одні, ті, що взяли багато оливи, увійшли з нареченим, коли відчинилися двері; а нерозумні, які мали недостатньо оливи, прокинувшись, шукали її.
Мудрі ж хотіли дати, але не могли й перед тим, як увійти сказали: щоб не трапилося нестачі в нас і у вас, ідіть (краще) до продавців, тобто до бідних, і купіть (собі)1(Мф. 25, 9). Проте марно, бо після смерті це неможливо, як і (в притчі) про багатого та про Лазаря, яку відкриває Авраам, говорячи: “важко перейти звідси туди”2(пор.: Лк. 16, 26).
Однак нерозумні, прийшовши непросвітленими, так волали, стукаючи в двері: “Господи! Господи! відчини нам3(Мф. 25, 11).
Сам же Господь дав їм ту страшну відповідь, сказавши: “Відійдіть, не знаю вас4(Мф. 25, 12); бо як могли б ви побачити нареченого, якщо не маєте посагу, тобто милостині?
Отож, для напоумлення богоносні отці й встановили помістити тут притчу про десятьох дів, яка навчає нас завжди пильнувати та готуватися до зустрічі істинного Нареченого добрими справами, особливо милостинею, оскільки невідомий день і година смерті. Так само як і (прикладом) Йосипа (навчає) здобувати цнотливість, а смоковниці – завжди приносити духовний плід.
Адже, хто робить одну, навіть явно більшу (добру) справу, а іншими, насамперед милостинею, нехтує, — не входить із Христом у вічний спокій, але з соромом повертається назад. Бо немає нічого сумнішого та ганебнішого, ніж дівоцтво, що перемагається пристрастю до майна.
Але, о Женише, Христе, прийми нас із мудрими дівами, зарахуй до Твого обраного стада та помилуй нас. Амінь.
