Синаксар Великого Четверга

Спогад Тайної Вечері

Вірші на Божественне омовіння:
Учням на вечері мив ноги Бог,
Нога Якого потім на (древо) [1] спиралася, колись заборонене в Едемі.

Вірші на Тайну Вечерю:
Подвійна вечеря: бо вміщає Пасху стару
І Пасху нову – Владики Кров і Тіло.

Вірші на молитву перед страстями:
Молитва – праця аж до (крапель) крові на обличчі;
Христе, Отцю молився Ти відкрито,
Боявся смерті, цим обманувши ворога.

Вірші на зраду:
Обманщики людей! Навіщо потрібні мечі та кілки
Проти Того, Хто добровільно
Помре, щоб світ спасти?

Святі отці, що все премудро впорядкували, перейнявши все від божественних апостолів і Священних та Божественних Євангелій, заповіли нам у святий і Великий Четвер згадувати чотири (події):

1) Божественне омовіння (ніг);

2) Тайну Вечерю і встановлення Святих Таїн;

3) надзвичайну молитву (в Гефсиманії) і, нарешті,

4) зраду.

Оскільки юдейська Пасха припадала на вечір п’ятниці, а (цій) прообразуючій (Пасці) доречно було супроводжуватися і явленням істинної, (яка полягала) в тому, щоб Агнець – Христос приніс себе в жертву за нас, – то Він, за словами Святих отців, споживав Пасху з учнями раніше часу, у вечір четверга. Бо це навечір’я і вся п’ятниця вважаються у євреїв одним днем, – так вони обчислюють добу. [Як кажуть деякі, в тому числі і святий Золотоустий], Господь із апостолами звершили її (Пасху) і тоді по Закону:

по-перше, стоячи, будучи підперезаними та взутими у взуття своє, спираючись на посохи, (дотримуючись) також іншого, що наказано, – щоб не вважали Його порушником Закону. Приготував же все Зеведей – він і був чоловіком, що ніс жбан води¹, на думку Афанасія Великого, хоча інші думають інакше.

Потім, коли вже настала ніч, Господь, відкриваючи учням найневимовніше, привозніс їм у світлиці й таїнство нової Пасхи.

Під час вечері, каже (Євангеліє), сів він до столу з дванадцятьма². Очевидно, це не була законна Пасха, тому що (тут) вечеря, сидіння при столі, хліб і вино, а там все спечене на вогні й Опрісноки, (була ж ця законна Пасха) перед початком вечері [бо так пише божественний Золотоустий].

(Потім) Іісус встав від вечері, скинув одяг, налив води до умивальниці та почав обмивати учням ноги³, роблячи все сам, чим одночасно й присоромив Юду, а разом із тим нагадав іншим учням, щоб не шукали першості. Цьому Він навчав і після омовіння, кажучи: хто хоче бути першим, хай буде останнім із усіх⁴, самого себе поставивши за приклад⁵.

Виявляється, раніше за інших Христос омив ноги Юді, що безсоромно сів на перше місце; а потім підійшов до Петра, але той, маючи найгарячіший характер, заборонив Вчителю (робити це) й знову дозволив (омити) не тільки ноги, але й руки та голову⁶.

Омивши ж їм ноги та показавши дивне підвищення через смирення⁷, надівши одяг свій і сівши знову, наставляв їх любити один одного та не прагнути до начальства.

Коли вони їли, Він почав говорити про зраду. Оскільки учні не знали, про кого Він говорить⁸, то Іісус таємно сказав лише Іанну: “той, кому я кусень, умочивши, подам, видасть мене”⁹, – адже якби почув це Петро, то, як найбільш запальний, він убив би Юду. І ще сказав: що вмачає зо мною руку в миску ¹⁰, так як було і те, і інше.

Потім, в кінці вечері, узяв хліб і сказав: “Беріть, їжте”. Потім і чашу, кажучи: “Пийте з неї всі, бо це кров моя Нового Завіту. Чиніть це на мій спомин”¹¹; втім, зершивше це, і сам їв і пив із ними. І після (цього кусня) хліба увійшов у Юду сатана¹², – спокушавши його раніше (ззовні), тепер остаточно вселився в нього.

І вийшовши, каже (Євангеліє), Юда домовився з первосвященниками, що видасть їм Учителя за тридцять срібняків¹³.

Після вечері учні пішли на гору Оливну, на місце, що зветься Гефсиманія. Тоді Іісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Озвався тоді Петро та каже йому: Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зречуся Тебе¹⁴.

Було вже пізно, тобто була глибока ніч. Відповів йому Іісус: “Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, поки півень заспіває двічі, тричі мене зречешся¹⁵.

Так і сталося, коли Петро був охоплений сильним страхом, тому що Бог показав неміч (людського) єства, і ще тому, що вручив йому ключі Царства Небесного, – щоб той, пізнавши на собі мінливість (нашої) природи, був милостивий до грішників.

Втім, триразове зречення Петра зображувало гріх усіх людей перед Богом:

перший раз – переступ заповіді Адамом;
другий – переступ писаного Закону;
а третій – (переступ проти) самого втіленого Слова.

Це трикратне зречення Спаситель згодом зцілив триразовим визнанням, тричі спитавши: “Петре, чи любиш ти мене?”¹⁶

Тоді Іісус сказав учням [виявляючи людське єство – що смерть лякає всіх]: “душа моя вся зніяковіла аж до смерті”¹⁷. І, відійшовши так, на відстань, як кинути каменем¹⁸, помолився тричі, кажучи: “Отче мій, якщо ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля¹⁹. І ще: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене”²⁰.

Це говорив Він і по людській природі, і разом із тим витончено обходячи диявола, щоб той, вважаючи і Його (простою) людиною через те, що Він може боятися смерті, не зупинив на хресті таїнства, яке мало звершитися.

Повернувшись же і знайшовши учнів сплячими, Господь звернувся до Петра, кажучи: “Отож і однієї години не спромоглися побдіти зі мною?”²¹ – тобто: ти, що обіцяв піти (зі мною) навіть на смерть, спиш разом із іншими.

Перейшовши на інший бік потоку Кедрон, де був сад, Іісус увійшов до нього з учнями своїми. Він мав звичай часто приходити туди, тому знав також те місце і Юда²², який, взявши загін війська, прийшов, і з ним безліч народу, та, підійшовши до Іісуса, дав їм знак поцілунком. Так вони домовилися, тому що багато разів Христос, будучи переслідуваним, відходив непоміченим; але тут Він сам перший вийшов до них, запитавши: “Кого шукаєте?”²³, – і знову вони Його не впізнали, але не через темряву, бо були з палаючими смолоскипами та світильниками, говорить євангелист²⁴, і в страсі подалися назад і припали до землі²⁵; потім знову підійшли, і Він сам відповів їм: “Це я”²⁶.

Коли Юда дав їм знак, Христос сказав: “Чого прийшов єси, друже?! Тобто роби те, для чого ти прийшов”²⁷. І ще (сказав): “Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати?”²⁸. Прийшли ж вони вночі, щоб бува не зчинилася колотнеча в народі.

Найзапальніший із апостолів – Петро – витяг меч, тому що на вечері вони приготувалися до цього, і вдаривши раба первосвященника, на ім’я Малх, відтяв йому праве вухо²⁹. Іісус знав, що первосвященники говорять, ніби Він неправильно розуміє та тлумачить Закон, і тому заборонив Петру, – адже учневі духовного мужа не личить застосовувати зброю, – а Малхове вухо зцілив. (Тоді військовий загін і юдейські слуги), взявши Іісуса, привели Його, зв’язаного, у двір первосвященника Анни, який був тестем Каяфи³⁰.

Там вже зібралися всі фарисеї та книжники, що звинувачували Христа. Тут же відбулося зречення Петра перед служницею, коли серед ночі півень заспівав втретє; і Петро, згадавши (слово Господа), гірко заплакав.

Під ранок від Анни Христа привели до первосвященника Каяфи, де Іісус перетерпів оплювання та куди покликали лжесвідків.

А на світанку Каяфа послав Його до Пилата. Ті, хто привели Його, каже (євангелист), не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й змогли їсти пасху³¹.

Тому припускається, що первосвященники та фарисеї, можливо, порушили Закон, перенісши Пасху, як каже божественний Золотоустий [2]. Бо подобало їм їсти її вночі (на п’ятницю), але заради вбивства Іісуса вони відклали її. А що саме тоді вони повинні були споживати її, показав Христос, Який тієї ночі спочатку їв Пасху, а потім навчив досконалому Таїнству, або ж (Він зробив так), [3] тому що, як сказано вище, разом із законним прообразом личило з’явитися й істині. І Іоанн (також) зазначає, (що це сталося) перед святом Пасхи³².

Через те, що все оце здійснилося тоді в четвер і його ніч, ми (сьогодні) й святкуємо, благоговійно творячи спогад тих страшних і незбагненних діянь і подій.

Христе Боже наш, по невимовному Твоєму милосердю помилуй нас. Амінь.

_____________________________________________________

[1] Тобто древо Хреста.
[2] На Мф. бесіда 84.
[3] Тобто їв Пасху в ніч четверга, хоча було приписано в вечір п’ятниці; але Господь, як істинний Агнець і наша Пасха, у п’ятницю хотів вже бути заколеним – одночасно з прообразуючим Його пасхальним агнцем – і тому заздалегідь спожив Пасху з учнями (див. також Синаксар у Велику П’ятницю).

Синаксар Великого Четверга

Читати ще

День пам’яті мучеників Мануїла та Феодосія

Гріх Юди – коріння всіх лих

День пам’яті священномученика Іринея Сірмійського