День пам’яті преподобного Іпатія Руфіанського
31 березня/13 квітня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іпатія Руфіанського, ігумена.
Святий Іпатій походив із Фрігії (внутрішня історична область на заході Малої Азії).
Якось, коли Іпатію було 18 років, його побив батько. Тоді юнак втік із дому і прибув у Фракію (історична область, колишня римська провінція, на сході Балканського півострова).
Там він спочатку пас худобу, потім жив у одного пресвітера, який навчив його співу псалмів. Пізніше він прийняв чернечий постриг в одному з монастирів і прославився своїми чеснотами.
Якось, щоб побороти плотську пристрасть, Іпатій не їв і не пив упродовж 50 днів. Про це стало відомо настоятелю обителі. Під час вечері він в присутності інших монахів подав Святому посудину з вином і хліб. З того часу подвижник звільнився від пристрасті й прославив Бога.
Згодом за порадою духовного отця Преподобний прибув у Константинополь, щоб допомогти чоловіку, що зазнав спокуси плоті.
У Константинополі Святий допоміг і своєму батькові, який прийшов туди. Пізніше батько повернувся на батьківщину.
Разом із двома монахами Іпатій прийшов у Халкидон (древнє місто в Малій Азії, нині р-н Стамбула Кадикьой), де обрав місцем подвижництва обитель Руфіна.
Ту обитель збудував мирянин на ім’я Руфін, який поселив у ній єгипетських монахів. Коли ж Руфін помер, монахи залишили монастир, і він запустів. Довкола монастиря виросли колючі рослини, що сплелися в непрохідні чагарники.
Зрештою на тому місці знайшли собі пристанище нечисті духи, які навіювали подорожніх страх, і люди боялися проходити повз нього.
Святий вигнав із монастиря бісів, розчистив зарослі й почав жити в ньому зі своїми сподвижниками.
Іпатій виготовляв волосяниці, один брат займався городництвом, а другий — садівництвом.
Через декілька років угодник Божий повернувся у Фракію й почав подвизатися в монастирі, де жив раніше.
Невдовзі прийшли монахи з обителі Руфіна та попросили його стати їхнім ігуменом.
Преподобний погодився й почав керувати братією. Він проводив життя у великих подвигах. Монахи наслідували його та духовно вдосконалювалися.
Господь наділив Свого угодника даром звершення чудес, і Іпатій дивним чином допомагав людям. Він проганяв нечистих духів і зцілював від різних недугів.
Зокрема Преподобний допомагав сліпим, хворим на водянку й кровоточивим жінкам. Молитвами Іпатія неплідні жінки отримували здатність народжувати дітей, а неспроможні годувати грудьми починали годувати немовлят своїм молоком. Подвижник примножував запаси води, хліба й іншої їжі, відганяв від людей та тварин недуги.
Їжею Святого були варене зерно, овочі та невелика кількість хліба, які він вживав лише пізно ввечері. Для підкріплення старечих сил Іпатій пив трохи вина.
У чернечих подвигах Преподобний досяг глибокої старості. Він мав поважний вигляд і біле, як сніг волосся.
Угодник Божий сорок років наставляв монахів, звеличив священство та послав раніше за себе до Господа 80 своїх учнів. Після них, коли йому було 80 років, і сам відійшов у Небесні обителі.
Перед смертю Святий передрік спустошливий град, землетрус і напад Аттіли на Фракію.
Кончина преподобного Іпатія настала близько 446 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
