День пам’яті святителя Мартина І сповідника

14/27 квітня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Мартина І сповідника, папи Римського.

Святий Мартин зійшов на святительський престол у 649 році після папи Римського Феодора. У той час Рим перебував під владою візантійського імператора Константа ІІ (641–668), сина імператора Костянтина ІІІ (641) та внука Іраклія І (610–641).

Імператор Констант за порадою Константинопольського патріарха Павла, який був єретиком, написав книгу «Тіпос», що містила в собі єретичне вчення монофелітів.

Монофелітство визнавало в Господі Іісусі Христі єдину волю й виникло на основі єресі Євтихія (монофізитства). Євтихій і його послідовники визнавали єдину Божественну природу в Іісусі Христі та стверджували, що вона поглинула собою людську природу.

Свою книгу «Тіпос» імператор Констант розіслав всюди й наказав усім дотримуватися віровчення, що було викладене в ній.

Тоді багато християн за непокору імператорському наказу зазнали вигнання, катувань і навіть смерті.

Святий папа Мартин також до кінця свого життя залишався поборником істинної віри.

Як тільки Мартин зійшов на святительський престол, імператор зажадав, щоб він схилився до його єресі й підтвердив її на соборі.

Однак папа сказав, що навіть під загрозою смерті не відступить від євангельського й апостольського вчення та передання Святих отців.

Після того він написав лист до патріарха Павла, в якому вмовляв його відступити від єресі та не руйнувати церковної єдності.

Однак Павло не послухався Святого, побив його посланців і заслав їх на кордони імперії.

Тоді папа Мартин скликав помісний собор зі 105-ти західних єпископів, на якому була засуджена єресь монофелітів.

Коли імператор Констант дізнався про діяння святого Мартина, то послав у Рим воєначальника Олімпія з наказом схопити папу.

Олімпій після свого прибуття на місце призначення зрозумів, що йому не вдасться відкрито схопити Святого, і послав воїна вбити його.

Коли той воїн наблизився в церкві до Мартина, то раптом осліп і не зміг виконати свій злий намір. Тоді сам Олімпій побачив, що Господь береже Свого угодника, і залишив папу в спокої.

Потім за наказом Константа прибув у Рим інший воєначальник на ім’я Феодор. Він несправедливо звинуватив папу Мартина в змові з сарацинами, єресі та неправильному сходженні на папський престол.

Тоді Святого схопили й заслали на острів Наксій, в Егейському морі. Там він увесь рік терпів ув’язнення, знущання з боку варти й усяку нужду.

Після того важко хворого Мартина, що вже не міг сам ходити, переправили у Візантію й ув’язнили на 93 дні в тісному та темному приміщенні.

Потім його віднесли в дім сакелларія (вищого церковного сановника), де зібралися сенатори. Там перебували й лжесвідки. Вони висунули проти Мартина вищезгадані несправедливі звинувачення та додали до них ще нові, при цьому для підтвердження своїх слів клялися Євангелієм.

Коли папа спробував через перекладача виправдатися, йому взагалі заборонили говорити.

Тоді Мартин сказав, що великим благодіянням для буде нього, якщо його скоро стратять.
Потім папу посадили на площі, а сакелларій наказав народу проклинати Святого.

Натовп, що оточував Святого, почав викрикувати папі анафему. Після того Мартина потягли в преторію й ув’язнили разом зі злочинцями.

Через деякий час Святого перемістили в Діомідову темницю, де він ледве не помер від холоду та хвороби.

Коли імператор Констант відвідував патріарха Павла, який перебував на смертному одрі, то повідомив йому все, що сталося з Мартином.

Почувши те, патріарх Павло зітхнув і сказав, що це ще одне злодіяння для його засудження, а потім попросив імператора більше не знущатися зі Святого.

Через деякий час після смерті патріарха Павла імператор послав до Мартина нотарія Демосфена й ще декілька мужів.

Під час розмови з ними Святий повідомив, що навіть якщо його розсічуть на частини, він все одно не погодиться розпочати спілкування з Константинопольською Церквою, допоки вона не відступить від єресі.

Імператорських посланців здивували така велич і душевна сила Святого.

Згодом Мартина заслали в Херсонес. Там його 2 роки морили голодом і нестачею необхідного для життя.

Так, у великих нестатках у 655 році Святий і відійшов до Господа. Його тіло поховали за містом у храмі на честь Пресвятої Богородиці.

Біля гробниці святителя Мартина подавалися численні зцілення хворим.

Слава Богу вовіки. Амінь.