День пам’яті мучеників Варвара воїна, Вакха, Каллімаха та Діонісія

6/19 травня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників Варвара Воїна, Вакха, Каллімаха та Діонісія.

Святі мученики Варвар, Вакх, Каллімах і Діонісій постраждали за Христа від нечестивого імператора Юліана Відступника (361–363).

Варвар був римським воїном і служив у полку, яким керував воєначальник Вакх. Він вірував в Істинного Бога, але приховував свою віру.

Під час війни з франками (західногерманські племена) угодник Божий виявив велику надію на Господа.

Коли війська противників підготувалися до бою, з війська франків виступив, подібно до Голіафа, один сильний і страшний на вигляд воїн. Він почав закликати до єдиноборства одного з римських воїнів.

Ніхто не наважувався вступити в бій із грізним супротивником. Тоді воєвода Вакх запитав у відомого своєю хоробрістю Варвара, чи не вийде він проти гордого франка.

Варвар вступив в єдиноборство і з допомогою Ангела Божого переміг ворога.

Блискуча перемога надихнула римське військо, римляни кинулися на наляканих франків і здобули над ними остаточну перемогу.

За свою сміливість Святий удостоївся честі серед полків і прихильності імператора, який вшанував його саном коміта.

Згодом воєвода Вакх, що приписав перемогу над ворогом суєтним ідолам, вирішив звершити їм жертвоприношення. Як першого переможця він запросив до цього нечестивого дійства Варвара.

Угодник Божий відмовився й проголосив себе християнином. Тоді Вакх доніс на нього імператору Юліану.

Імператор наказав привести до себе Святого й почав змушувати його до принесення мерзенної жертви.

Варвар був стійким у вірі й не підкорився нечестивцю.

За ту непокору його повішали на дереві та почали катувати. Мученику різали ножем живіт, допоки нутрощі не випали на землю.

У той час з’явився Ангел Господній. Він зібрав і вклав на місце всі органи страждальця та зцілив його.

Вражені чудом, воєвода Вакх і воїни Каллімах та Діонісій увірували в Істинного Бога та сповідали Його.

За те відстуництво імператор наказав усікти їх мечем. Сповідники Істинного Бога прийняли мученицьку кончину.

Мученика Варвара нечестиві прив’язали до залізного колеса, під яким розпалили вогонь. Колесо обертали й на тіло Святого лили киплячу олію.

Мученик безперервно молився Господу й залишився неушкодженим. Вогонь, яким його катували, обпалив катів, і двоє з них загинули.

Після того воїна Христового кинули до в’язниці.

Коли вранці Мученик знову постав перед катами, його розтягнули та почали бити по спині та череву воловими жилами.

Потім його вкинули до розжареної печі, де він перебував сім днів цілим і неушкодженим. Пізніше Варвара ув’язнили в темниці, в яку закинули багато отруйних гадів, однак вони не зашкодили йому.

Мучитель не хотів роззпізнати в усьму силу Христа й продовжив катування.

Святого кинули в розжареного мідного вола, але й там він не постраждав. А віл, наче живий, почав видавати якісь звуки та ходити.

Через те чудо багато язичників навернулися до Христа. Тоді імператор наказав обезголовити угодника Божого. Так Святий завершив свій мученицький подвиг.

Єпископ Філікій взяв його чесне тіло й поховав у місті Мефоні Пелопоннеському.

Слава Богу вовіки. Амінь.