Святі отці Першого Вселенського Собору
Сьогодні Церква присвячує пам’ять невеликій, але видатній групі учнів та послідовників Христа. Перед нами постають триста вісімнадцять благоуханних та нетлінних плодів – Святі отці Першого Вселенського Собору. Воістину: малий, але вибраний загін!
Цей собор, який проходив у Нікеї в 325 році за імператора Костянтина Великого, був скликаний для захисту, роз’яснення та утвердження Православної віри.
Бо в ті часи з’явилися під виглядом пастирів Церкви «люті вовки» (Діян. 20:29), які через своє розбещене життя не могли вмістити істину Христову, але, спокушаючи віруючих, навчали їх так само порочно, як порочно і жили.
Тому Дух Божий і скликав святих угодників Божих на Собор, щоб вони, як справжні учні Христа, виступили проти брехунів. На цьому Соборі повинні були зіткнутися прихильники Христа і Його противники, щоб виявились справжні, добрі плоди доброго Древа — Христа, на відміну від гнилих і гірких плодів лукавого дерева.
Як світять зірки небесні, що відбивають сяйво сонця, так і Святі Отці в Нікеї випромінювали Божественне світло, черпаючи його від Господа нашого Іісуса Христа та Святого Духа.
То були справжні христоносці, бо в кожному з них жив і світив Христос. То були більш громадяни неба, ніж громадяни землі, більш подібні до ангелів, ніж до людей. Воістину, вони стали храмами Бога живого, згідно з Його словами: «Вселюся в них і ходитиму в них»1(2Кор.6:16).
Чи не досить згадати лише трьох із них, найбільш відомих вам, щоб ви змогли оцінити й інших триста п’ятнадцять: святителя Миколая, святителя Спиридона та святителя Афанасія Великого?
Багато Святих отців прибули на Собор, несучи на тілі рани, які вони отримали заради Христа. Так, наприклад, у святого Пафнутия одне око було вибите муками.
Усі вони сяяли внутрішнім світлом від Бога, світлом, у якому можна побачити і пізнати правду. І як послідовники Розіп’ятого на Хресті, всі страждання ставили ні в що, тому їх безстрашність при захисті істини була безмежна і невимовна.
Усі вони сяяли внутрішнім світлом від Бога, світлом, у якому можна побачити і пізнати правду. І як послідовники Розіп’ятого на Хресті, всі страждання ставили ні в що, тому їх безстрашність при захисті істини була безмежна та невимовна.
Саме це богоданне знання та безстрашність дозволили Святим Отцям спростувати й остаточно перемогти брехню злочестивого Арія, утвердивши Символ віри, який ми шануємо донині та сповідуємо як єдину спасительну істину Божу.
Свт. Миколай Сербський (Велемирович)
