Будемо просити Бога дати світові покаяння

Будемо просити Бога, щоб Він дав світові покаяння

– О, якщо б ми усвідомлювали Боже довготерпіння! Для будівництва Ноєвого ковчега знадобилося сто років.

Думаєте, Бог не міг швидко збудувати якийсь там ковчег? Звичайно, міг.

Проте Він залишив Ноя мучитися сто років, щоб інші теж зрозуміли, що їх чекає, і покаялися. «Дивіться, – казав людям Ной, – буде потоп! Покайтеся!»

Але його піднімали на сміх. «Що за ящик він будує!» – іронізували сучасники Ноя та продовжували своє.

І зараз Бог може за дві хвилини потрясти весь світ і змусити його змінитися – так, щоб всі стали віруючими й навіть «супервіруючими».

Як? А ось як: якщо Він переключить тумблер на «землетрус» і почне потроху повертати регулятор підсилювача: спочатку на «5 балів Ріхтера», потім – на «6», потім – на «7»… На «вісім» багатоповерхові будинки почнуть гойдатися, як п’яні, й битися один до одного. На «десять» всі скажуть: «Згрішили! Благаємо Тебе, врятуй нас!»

А можливо, люди навіть дадуть обітницю піти в ченці – всі до одного! Але лиш тільки землетрус закінчиться, а люди, хоча й будуть ще трохи погойдуватися, – вже зможуть втримуватися на ногах, знову побіжать у бари й на дискотеки! Тому що в такому зверненні людей до Бога не буде справжнього покаяння, вони вимовлять слова покаяння поверхово, щоб врятуватися від загибелі.

– Геронде, а якщо якесь, наприклад, стихійне лихо трапляється як гнів Божий, і праведні люди молять Бога про милість, то чи чує Бог їхні молитви?

– Знаєш, у чому тут справа? У людей нема покаяння, і тому Бог не чує молитов праведників.

У людей нема покаяння, і тому Бог не чує молитов праведників.

Якщо ми прогнівили Бога та визнаємо свою провину, тоді зовсім інша справа – тоді Бог умилостивляється над нами й нам допомагає.

Однак, якщо людина не визнає, що вона прогнівила Бога та продовжує дудіти у свою дуду, то як Бог почує молитви праведних?

Для того, щоб Бог простив людину, яка вчинила якусь провину, вона повинна цю провину усвідомити. А крім того, якщо погрішності роблять люди духовні, то обставин, які пом’якшують провину, у них нема «Прости наші гріхи й людські незнання» – говориться в молитві.

Якщо провини нещасних мирських людей це «незнання», то провини людей духовних – це вже «гріхи». Тому, якщо завинять духовні люди, то це не жарти. Пом’якшуючі провину обставини є в людей мирських.

Цього року, коли під час Успенського посту на Святій Горі розбушувалася пожежа, коїлося щось жахливе. Всі найкращі пожежники зібралися на Афоні, але ніхто з них не міг нічого зробити, їм залишалося тільки дивитися на те, як бушує полум’я.

Літаки пожежної охорони, здавалося, тільки підсилювали та роздмухували пожежу ще більше.

Один монастир обнесли спеціальними протипожежними поясами, щоб перешкодити вогню пройти через них, але вогонь – всупереч усім поясам – перескочив всередину монастиря до архондарика – туди, де його ніхто не чекав. Свята Гора горіла п’ятнадцять днів – і п’ятнадцятого серпня вогонь згас сам по собі.

Дехто казав: «А чому Мати Божа його не погасить?»

Тобто, ми доходимо вже до того, що починаємо хулити ім’я Боже.

Але ось, коли через шість днів знову почалася пожежа – цього разу вже в іншому місці Святої Гори, – відразу ж пішов дощ і все загасив. Одна пожежа згасла, а інша – ні. Невже незрозуміло чому?

Деякі люди, не знаючи діючих духовних законів, моляться з болем, але їх не чують, оскільки нещастя, які відбуваються, є гнівом Божим.

А інші при якомусь нещасті зовсім не моляться – ні однієї вервички, тому що визнають справедливість гніву Божого, метою якого є напоумлення людей.

Хай подасть Бог більше просвіти нам, ченцям, тому що в основному ми – юродиві діви, а наші світильники наповнені водою – один тільки ґніт трішки просочений оливою. А люди мирські чекають, що ми освітимо їм шлях, і вони не будуть спотикатися!

Будемо ж просити Бога, щоб Він дав світові покаяння, і ми уникнули Його праведного гніву. Прийдешнього гніву Божого не можна уникнути нічим, крім покаяння та зберігання Його заповідей.

Прийдешнього гніву Божого не можна уникнути нічим, крім покаяння та зберігання Його заповідей.

Прп. Паїсій Святогорець. Слова. Т. 1.