День пам`яті мученика Луарсаба ІІ Карталінського
21 червня/4 липня Православна Церква вшановує пам`ять мученика Луарсаба ІІ, царя Карталінського.
Благовірний грузинський цар Луарсаб ІІ, син царя Георгія Х (1600–1603), народився в 1587 році.
Після смерті батька, якого отруїв перський шах Аббас І (1584–1628), в юності він зійшов на Карталінський царський престол.
У 1609 році турецьке військо очолюване Делі-Мамад-хана напало на грузинські землі.
Напередодні битви грузинське ополчення провело всю ніч у молитві. А вранці після Божественної Літургії всі причастилися Тіла та Крові Христових.
Цар Луарсаб ІІ із 14-тисячним військом вступив у битву з турками біля поселення Квенадкоці (між Горі та Сурамі) і здобув рішучу перемогу над 60-тисячною армією супротивника.
Така перемога грузинів стривожила перського шаха Аббаса І, і він, охоплений заздрістю, почав шукати нагоди, щоб згубити Луарсаба ІІ.
Сам святий Луарсаб заради збереження від розорення персами Картлі (Карталінії) на вимогу нечестивого шаха змушений був видати за нього заміж одну зі своїх сестер Олену.
Аббас І не вдовольнився цим і згодом напав на грузинські землі з величезним військом.
Через зраду декількох феодалів Луарсаб ІІ і кахетинський цар Теймураз І змушені були шукати прихистку в імеретинського царя Георгія ІІІ в Західній Грузії.
Невдовзі Кахетія була розорена персами, і така ж доля загрожувала Картлі.
Шах Аббас І висунув вимогу, щоб Луарсаб ІІ прибув до нього, і в разі його прибуття обіцяв укладення миру.
Угодник Божий, щоб зберегти рідний край від розорення, вирушив до шаха.
Шах зустрів Святого миролюбно й після спільного полювання запросив на обід.
У той час тривав Великий піст, і Луарсаб відмовився їсти рибу. Аббас розгнівався через те й почав наполягати, щоб карталінський цар прийняв магометанство. У разі згоди він обіцяв відпустити його в Картлі з великими дарами, якщо ж той виявить непокору, погрожував тяжкою смертю.
Угодник Божий, який із дитинства дотримувався постів і постійно молився, без вагань відмовився зрадити свою віру.
Тоді його ув’язнили в неприступній фортеці Гулаб-Кала поблизу Шираза. Сім років Святий пробув у неволі й, будучи вірний Господу, терпів катування.
У 1622 році на 35-му році життя він удостоївся мученицької кончини. Разом із царем Луарсабом замучили двох його вірних служителів.
Християни забрали залишені вночі в темниці без погребіння тіла та поховали їх у спільній могилі.
Слава Богу вовіки. Амінь.
