Благословенна праця
Але я найбільше них усіх потрудився: не я, втім, а благодать Божа, що зі мною» (1Кор. 15:10)
У апостольському читанні (1Кор. 15:1-11) ми чуємо, як апостол Павло коротко перераховує з’явлення воскреслого Господа святим апостолам.
“А після всіх з’явився і мені, як якомусь нелюду“, – пише він. Він удостоїв і мене, гонителя, стати апостолом.
Однак ця благодать не залишилася безплідною, додає він, бо я потрудився більше, ніж інші апостоли. Втім, ці труди не були моєю особистою заслугою, а справою Божественної благодаті, яка зміцнювала мене.
У зв’язку з цим давайте сьогодні розглянемо, як свідомий християнин має ставитись до праці у своєму житті.
- Праця – це особлива честь
На жаль, у суспільстві існує уявлення, що праця — це мука та приниження і що вона руйнує радість життя. Розумним та успішним вважається той, хто заробляє багато грошей, при цьому докладає мало зусиль. Навпаки, людина, яка працює багато, не викликає особливої поваги.
Зовсім інший погляд ми знаходимо в апостола Павла. У сьогоднішньому апостольському читанні він говорить: «Хоча я був покликаний до апостольського служіння останнім, пізніше за інших апостолів, але працював я більше, ніж вони».
Для нього страждання та труди заради проповіді Євангелія, во славу Божу, заради спасіння душ – це особлива честь, благословення, милість, дар Божий.
Сам Господь у своєму земному житті багато працював і освятив людську працю.
Стомлений від подорожі, Він сів біля криниці Якова1(пор. Інн. 4:6). Іншого разу, коли Він знемагав від втоми, то заснув на кормі маленького судна, на якому плив. Втома Його була така велика, що Його розбудила не сильна морська буря, через яку судно могло піти на дно, а учні, які злякалися аварії корабля2(див. Мк. 4:37-39).
Блаженний і благословенний той, хто працює більше за інших.
Блаженний голова сім’ї, який працює, щоб утримувати свою сім’ю чесною працею. Благословенний той сумлінний службовець, який бере на себе основне навантаження на своєму посту. Адже праця нерозривно пов’язана з радістю творчості та служіння ближнім, яка недоступна для лінивих та недбайливих душ. Бог бачить старання кожного, і рано чи пізно Він обов’язково винагородить працелюбну людину — і тут, у цьому тимчасовому житті, і, найголовніше, у Своєму Царстві.
…праця нерозривно пов’язана з радістю творчості та служіння ближнім, яка недоступна для лінивих та недбайливих душ. Бог бачить старання кожного, і рано чи пізно Він обов’язково винагородить працелюбну людину — і тут, у цьому тимчасовому житті, і, найголовніше, у Своєму Царстві.
- Ми здатні працювати на благо лише тому, що нас зміцнює Господь
У своєму посланні божественний апостол застерігає нас від прояву зарозумілості або засудження на адресу тих, хто трудиться менше.
Апостол Павло, коли відзначає, що його особисті праці перевершують зусилля інших, відразу підкреслює: це стало можливим не завдяки його власним заслугам, а виключно за сприяння Божественної благодаті, яка стала джерелом його міці.
Бог дає нам силу переносити труди, щоб ми могли справлятися з багатьма взятими на себе справами. Він дарує нам старанність, здоров’я, здібності та сили, дипломи та необхідні навички, а також відповідні умови для їхнього прояву. Скільки наших братів хочуть працювати, але не можуть, тому що їм із якоїсь причини не вистачає однієї чи кількох із перерахованих вище умов!
Будь-які наші чесноти, досягнення та успіхи відбуваються при допомозі благодаті Божої. Важливо пам’ятати про це тадякувати Богу всім серцем.
Будь-які наші чесноти, досягнення та успіхи відбуваються при допомозі благодаті Божої. Важливо пам’ятати про це тадякувати Богу всім серцем.
Давайте неухильно славити Творця — Єдине Джерело будь-якого блага, подібно до апостола Павла, який незважаючи на свої великі подвиги та разючі успіхи в апостольському служінні, завжди зберігав глибоке смирення.
Сучасна епоха проголошує як ідеал матеріальний добробут, комфорт, безтурботне життя. Вона не любить праці, служіння ближнім та самопожертви. Це епоха, протилежна хресному шляху.
Сучасна епоха… не любить праці, служіння ближнім та самопожертви. Це епоха, протилежна хресному шляху.
Тому й ми, сучасні люди, як правило, не витримуємо негараздів, поневірянь та труднощів. У нас набагато менше витривалості, ніж у наших предків, і ми розучилися знаходити справжню радість.
Скромна похвала апостола Павла щодо своїх численних трудів звучить для всіх нас як заклик до пробудження.
«Той, хто потрудився найбільшеза всіх апостолів» закликає нас до благословенної праці, богоугодної працьовитості, христонаслідуваної самовідданості, щоб ми могли стати істинними людьми Божими, сповненими радості від служіння та любові.
// «Сотір» (Спаситель)
