Даніель Дефо та його “Робінзон Крузо…”
Біографія Д. Дефо
Даніель Дефо (бл. 1660-1731) − знаменитий англійський письменник та публіцист. Він народився в Лондоні в сім’ї торговця м’ясом Джеймса Фо. Батьки Даніеля були пресвітеріанами-кальвіністами та перебували в опозиції до державної англіканської церкви. На короткий період кальвінізм переміг, коли в 1649 після страти короля Карла I була встановлена Англійська республіка. Проте в 1660 до влади прийшов син страченого монарха Карл II, який відновив панівне становище церкви Англії й почав переслідувати релігійних дисидентів, яких називали дисентерами.
З самого початку життя Даніеля було сповнене потрясінь: у п’ять років він пережив Велику лондонську чуму, у шість років — Велику лондонську пожежу, яка дивом не торкнулася будинку його сім’ї.
Однак у автора «Робінзона Крузо» завжди була авантюрна жилка, його не задовольняло спокійне життя. Коли в 1685 королем став католик Яків II, молодий торговець-диссентер взяв участь у повстанні проти нього та був змушений переховуватися від переслідувань.
У 1688 році англійська еліта закликала на престол голландця Вільгельма III Оранського. Вільгельм був прозваний «протестантським Давидом» за свою прихильність до протестантизму, дисентери покладали на нього великі надії.
Даніель негайно приєднався до армії нового короля. Час правління Вільгельма III виявився найбільш сприятливим як для дисентерів, так і для майбутнього письменника. Король видав Акт про віротерпимість, у якому істотно послаблювався тиск на релігійних дисидентів, тому Даніель міг безперешкодно вести свої справи. Він торгував будівельними матеріалами, завідував панчішним виробництвом, був власником цегельно-черепного заводу, багато подорожував Європою.
У 1695 Даніель додав до свого прізвища аристократичну приставку «де» і почав називатися Дефо. Справи його просувалися з перемінним успіхом. Дефо згодом зазначав, що він тринадцять разів був то багатий, то бідний.
Проте молодий буржуа вирізнявся як схильністю до комерції, в нього відкрився талант до публіцистики.
У 1697 році вийшов перший його твір – «Досвід про проєкти», де Дефо пропонував реформи у сфері педагогіки, благодійності, торгівлі та політики. Дефо сміливо заступався за гнаних: так він протестував проти незаконного арешту членів Палати громад, які були вігами, опонентами керівної тоді партії торі. Дефо захищав Вільгельма III від нападок за іноземне походження, стверджував, що король гідний стати англійським монархом.
Талановитий публіцист звернув увагу Вільгельма — він запрошував Дефо до палацу та прислухався до його порад.
У 1702 помер Вільгельм III, на престол зійшла Анна Стюарт, дочка Якова II, і знову почалися переслідування дисентерів.
Дефо написав памфлет «Найкоротший шлях розправи з дисидентами», в якому нібито від імені прихильників гонінь дотепно висміяв нападки на віротерпимість.
Чиновники були настільки обурені тим, що їх представили у безглуздому вигляді, що вирішили заарештувати його. Дефо засудили до стояння біля ганебного стовпа, а також оштрафували на велику суму грошей.
Цікавий факт, що раніше, коли людину прив’язували до ганебного стовпа, кожен охочий міг знущатися з нього так, як його душі завгодно.
Проте натомість Даніеля Дефо закидали квітами та всіляко співчували йому. У такий спосіб він став національним героєм.
У в’язниці Дефо написав оду «Гімн ганебному стовпу», й, за переказами, народ співав його на вулицях та площах і зустрічав автора не глузуваннями, а оваціями. На тому справа не закінчилася, Дефо ув’язнили до особливого розпорядження королеви.
Публіцист не сумував і почав просто у в’язниці видавати газету «Огляд справ Франції». Стиль і манера Дефо вплинули на англійську публіцистику, що зароджувалася, і Дефо вважається одним з основоположників англійського періодичного друку.
Граф Роберт Харлі, покровитель Дефо, розумів, що звільнити письменника-дисидента з в’язниці дуже складно, й запропонував Дефо угоду: в обмін на свободу той стане таємним агентом торі.
Дефо погодився і став не просто рядовим агентом, а творцем розвідувальної служби, предтечі британських розвідувальних служб.
Книга, що принесла Дефо славу
У 1719 Дефо вперше спробував себе в якості автора художньої літератури, видавши роман «Життя й дивовижні пригоди Робінзона Крузо», що був заснований на декількох реальних історіях.
Історія Робінзона, який потрапив у кораблетрощу та прожив на безлюдному острові двадцять вісім років, добре відома читачеві.
Однак зазначимо, що радянські видання залишили тільки пригодницьку канву роману, прибравши найважливішу ідею Дефо − релігійне відродження людини.
Шалопай, який розчарував батьків, і любитель швидкого заробітку Робінзон Крузо, пливучи на кораблі в Африку за чорношкірими невільниками, терпить аварію корабля.
Залишившись на самоті на острові, Робінзон проводить своєрідний аудит ситуації. Розділивши лист навпіл, він підраховує, скільки плюсів і скільки мінусів у його життєвих обставинах. Робінзон приходить до того, що лихо, яке сталося з ним, потрібне для його покаяння; він багато молиться і постійно читає Біблію.
Навернення до Бога не робить Робінзона байдужим до навколишнього оточення, навпаки, це і є найголовніший стимул працювати: Бог чекає від людини творчості та ініціативи у складних обставинах.
Навернена до Бога людина не тільки здатна, а й має створити цивілізацію, плід праці та творчості, з нуля де завгодно. Важливо, що Робінзон не лише сам створює цивілізацію, а й долучає до неї врятованого ним дикуна П’ятницю, природно, навернувши його в християнство.
Роман «Робінзон Крузо» мав шалений успіх і багато разів перевидався. Натхненний цим, Дефо написав ще багато художніх творів, але вони не мали такої популярності.
Останні роки життя письменника були затьмарені боргами та сімейними негараздами. Письменник був змушений покинути свій будинок та переховуватися від кредиторів.
Поховали Д. Дефо на простому цвинтарі. Тільки через сто років там було встановлено пам’ятник.
«Робінзон Крузо», який обезсмертив Дефо, породив моду на псевдодокументальну прозу і сформував жанр «робінзонади».
Глибоко релігійна книга була сприйнята насамперед як гімн силі та ініціативі людини.
Для нас же важливим є початковий посил автора: важкі обставини та вимушене усамітнення повертають нас до самих себе та Бога.
