Навечір’я свята Різдва Христового

Свято Христового Різдва належить до найбільших свят церковного року. Тож свята Церква, вшановуючи велич і значення цього свята, з року в рік готує своїх вірних до зустрічі з нашим Спасителем молитвою і постом. Наближаючись до Христового Різдва, ми щораз частіше у стихирах, канонах та тропарях Богослужінь говориться про Вифлеємські ясла, де має спочити Божий Син, про Його Пресвяту Матір Марію, святого Йосифа Обручника, про вертеп, зірку, ан­гелів, пастухів і царів.

Вершиною цього святкового приготування є день навечір’я Різдва. Це день молитви й посту. Має прийти Гість із самого неба, тож треба гідно приготуватися до його приходу. 

ІСТОРІЯ СВЯТВЕЧІРНІХ БОГОСЛУЖІНЬ

Історія святкування Навечір’я перед святом Христового Різдва сягає перших віків християнства. Вже з IV ст. відоме церков­не правило, яке вказувало, як святкувати Навечір’я, якщо воно випаде в неділю. У V сторіччі Синесій, єпископ Птолемаїди, а в VI сторіччі святий Григорій Двоєслов у Навечір’я Різдва говорили проповіді.

Богослуження Навечір’я Різдва є віддзеркаленням духа, з яким свята Церква йде назустріч своєму Спасителеві. Це дух прославлення Божих планів щодо викуплення людського роду. Найкращим виразником того духу є стихири й канони Богослужень святвечора.

Під час канону третьої пісні чуємо: “Сьогодні небом стала для мене земля, бо на ній родиться Творець і в яслах кладеться у Вифлеємі юдейськім. Пастухи з ангелами безустанно співають: слава во вишніх, мир у світі… ”

Світилен утрені закликає нас до поклону новонародженому Месії: “З великим поспіхом ходімо до Вифлеєму, щоб вклонитися Йому з мудрецями, несучи, як дари, плоди добрих діл”.

Стихира на дев’ятому часі каже: “Сьогодні родиться від Діви Той, хто рукою держить все створіння; пеленами повивається, наче людина, своїм єством недоторканий Бог. В яслах лежить Той, хто своїм словом на початку утвердив небо. Молоком із грудей кормиться Той, що в пустині людям посилав манну. Мудреців призиває Жених цер­ковний, і їхні дари приймає Син Діви. Вклоняємося Твоєму Різдву, Христе, покажи нам і Твоє божественне Богоявлення”.

Навечір’я празника Різдва має окреме Богослужіння, що називається Великі, або Царські часи. Їх склав єрусалимський патріарх Софроній (. † 641). Царські часи читаються три рази на рік: у Навечір’я Різдва, у Навечір’я Богоявлення та у Велику п’ятницю.

Царські часи перед Христовим Різдвом складені так, що в їхніх псалмах і читаннях “пророків” із Старого Заповіту зібрані головні пророцтва відносно обіцяного Месії. Зі святого Євангелія читають події, що пов’я­зані з Христовим Різдвом, а стихири оспівують втілення Божого Сина, місце й обставини Різдва. Під час читання Царських часів святе Євангеліє лежить на аналої як символ Христа, що вже прийшов і проголошує нам Божу науку. Походження назви Царські часи пояснюється тим, що колись у Візантії під час цього Богослужіння завжди були присутні царі зі своїм двором. Під час завершення Богослужіння на їхню честь співали окреме многоліття.

ДУХОВНЕ ПРИГОТУВАННЯ В РОДИНІ

День Навечір’я завершує постову Чо­тиридесятницю перед Різдвом. Цього дня обов’язковий суворий цілоденний піст. Уся родина від­чуває, що сьогодні ввечері до неї має прийти дуже бажаний не­бесний Гість. Звідси – той глибоко святковий і духовний настрій у родині. Наші предки високо цінували й ревно дотри­мувалися посту цього дня аж до появи вечірньої зірки. Київський митрополит Максим (1283-1305) у своєму правилі про пости каже, що на який би день Навечір’я Різдва не випадало, навіть у суботу й неділю, треба того дня зберігати суворий піст. І тільки після вечірні він дозво­ляє поживитися хлібом і вином. Такого ж посту він наказує дотримуватися і в Навечір’я Богояв­лення.

Крім посту, наші предки від найдавніших часів до свята Христового Різдва готувалися сповіддю та Святим Причастям. Ця гарна священна традиція  висвітлюється у требнику митрополита Петра Могили. Давній слов’янський Пролог у своєму повчанні на 24 грудня має таке духовне повчання для вірних, які зустрічатимуть свято Христового Різдва:

“Знайте, брати, що цього дня піст перед святом Христового Різдва. Тому цього дня з любов’ю і чистотою зберіться в шостий час (12 год. полудня) на молитву, перемігши гнів, очистивши тілесні провини, і всі недобрі діла відкинувши, щоб ми могли достойними чистими устами й непорочним серцем причас­титися Божого Тіла, в яке задля нас одягнувся Господь і добровільно став убогим”.