Святки. Хіба піст був бідою?
Після посту народ бажає сугубої розради. Немов піст був бідою. Немов піст був мукою. Немов піст був неприємністю, яку треба вилікувати приємністю.
Приємність, передусім, ми вважаємо в споживанні їжі. Ми з радістю скидаємо ярмо посту, щоб повернутися до старого. Їсти як раніше. Жити як раніше. Дозволити собі слабкості як раніше.
Але при чому тут Святки? Що це такі за Святки? Чому дні нашого повернення до колишнього життя названі Святками? Що святого в їжі, вині і гулянках?
Нічого.
Святки – це час від «зірки до води». Тобто від Різдвяної Зірки до Водохресної води. У ці дні Статутом забороняються не лише поклони – як ознака посту, але навіть Тілесна радість вінчання.
З постом усе ясно. Людина працювала і в кінці трудів увійшла до радості Господньої – як друг, без поклонів і без ознак рабства. Постом людина стає ближчою до Бога. Бога можна побачити зблизька.
Це буває так рідко, коли ми в змозі бачити Бога з такої відстані, що пропонується відкласти усі земні радощі і в міру можливостей трохи пожити в Бога на видноті. Сенс Святок у тому, що ці нечисленні дні нам пропонується насолодитися святістю. Пожити так, як живуть святі.
Але що ми бачимо? Ялинки, щедра вечеря, гуляння, цукерки, мандарини, вино, гості. І мимоволі закрадається думка: «А чи точно в цьому полягає близькість до Бога?»
Тілесний піст народжує Тілесну радість язичників. Хоча язичникам таке порівняння може здатися образливим. Греки приносили богам гекатомби – сто биків відразу. Куди нам до них!
Тілесна винагорода за працю посту – справа хороша, але до нашої святості вона не має жодного відношення. У святковому гастрономічному достатку немає біди. Біда в тому, коли на цьому зациклюються і розуміють, що він тільки – інструмент нашої щедрості і любові.
Тілесна радість затьмарює радість Божу.
Гаразд, їжа, але вінчатися чому не можна? Адже шлюб – справа святкова. Шлюб – вінець земного існування людини. Тільки в шлюбі для мирянина настає повнота щастя. Щастя сім’ї полягає в подобі Трійці. Дві особи з’єднуються любов’ю, і від цієї любові народжується третя особа – чадо.
І от Статут наказує відкласти убік навіть союз душ в ім’я подоби Трійці.
Тим, хто вінчається, дають вінці. Багато святих бачать у цих вінчальних вінцях вінці мученицькі. Шлюб рідко починається любов’ю. У нормі, він повинен закінчуватися любов’ю.
У старості, коли згаснуть пристрасті, коли потреби зведені до мінімуму, яскравіше стає видно, що єдине потрібне на потребу – любов. А по молодості стосунки молодого подружжя подібні до війни. І Церква, жаліючи людей, просить їх почекати з прийняттям мученицьких вінців і сімейною війною.
Коли це ще подружнє сповідництво принесе довгожданий плід. А доки, на Святках, Церква доброзичливо утримує людину від пристрастей молодіжного життя.
Церква утримує тілесний союз, бо очікується союз цінніший і вищий, ніж сім’я. Це союз з Богом. Він обумовлюється постом і реалізується плодами духу. Про них писав апостол Павло: «Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість».
Тому справжні Святки полягають у тому, щоб:
- Дозволити собі НАСОЛОДИТИСЯ любов’ю.
- Дозволити собі НАСОЛОДИТИСЯ милосердям.
- Дозволити собі НАСОЛОДИТИСЯ миром.
Чим же тоді відрізняється піст від святок, якщо гуляти весь час не можна?
Постом ми радували Бога і ближніх своєю стриманістю. На святках – треба порадувати своєю щедрістю. Постом дерево душі накопичувало силу. Святками воно повинне було принести плоди.
Піст тілесний приніс нам економію коштів, яку можна витратити на радість ближнім. Піст духовний приніс нам плоди духу, якими теж можна поділитися із скорботними. Нам добре радувати навколишніх людей так, як безкорисливо і легко нас радують ангели Божі.
Що ж робити конкретно і як порадіти конкретно?
Для тих, хто далекий від Церкви і Бога – насолодіться десятьма заповідями. По-перше, потрібно згадати перші заповіді, що свідчать про те, що немає нічого важливішого за наші стосунки з Богом. Дайте душі поговорити з Богом у святкових молитвах і дозвольте собі прийняти Христа під дах своєї душі, у таїнствах Церкви.
По-друге, добре згадати, що благодать береться не лише від спілкування з Богом, але і через нашу праведність, основи якої закладені в частинах Декалогу, що залишилися. Наприклад, можна отримати благодать, відвідавши і ушанувавши батьків. Бог любить шанобливих дітей і благословляє їх через заповідь, що стоїть вище за заповідь заборони вбивства.
Тут багато говорити не доводиться, бо кожна людина сама прекрасно знає, що вона винна людям і Богові.
Для тих, хто переступив грань, що відділяє старозавітну праведність і християнство, нехай ті насолодяться істинно християнською радістю в дусі безкорисливої любові.
Цілий рік ми жили «як люди». Поживемо лише дванадцять днів, як ангели. Якщо ми не матимемо такого досвіду, то як нас візьмуть у Рай? А якщо ми не хочемо в Рай, то навіщо ми взагалі прийшли в храм? Навіщо наділи хрест? Навіщо назвалися «християни»?
Святки – це дні радощі, відсвятковані разом з Богом. Ми для того назвалися Християнами, щоб прийняти разом з Христом не лише Хрест, але і радість Різдва, Пасхи і Царства Небесного, у чому і допоможи нам, Господи!
Священник Костянтин Камишанов