Єдине, що здатне запалити в серці справжню любов до Бога та ближніх – покаяння
На відміну від юдеїв чи мусульман, ми, православні християни, наголошуємо, що віруємо не просто во Всевишнього, а в Єдиного Бога, Який постає перед нами в трьох Іпостасях.
До того ж усі Вони є рівними між собою, самостійними й самовласними: і Отець – Бог, і Син – Бог, і Дух Святий – Бог. Разом із тим вони єдиносущні й нероздільні, завдяки тому, що Їх єднає любов. Це стверджує святий апостол Іоанн Богослов, коли пише, що «Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, а Бог перебуває в ньому» (1 Інн. 4:16). Отже, ми віримо не в трьох богів, а в Єдиного Бога, Трійцю Єдиносущну і Нероздільну.
Усі ми, належачи до святої Церкви, також покликані прагнути до єднання між собою за образом Святої Трійці через накопичення в серцях любові одне до одного. Іноді це можна спостерігати в щасливих люблячих сім’ях, де подружжя й діти розуміють одне одного з півслова. Справді бачиш, що чоловік, жінка, діти – це єдине ціле, яке ніщо не зможе роз’єднати.
Кожна людина свідомо чи несвідомо прагне пробудити в собі таке святе почуття. Саме любов дає сенс нашому життю і всьому тому, що ми робимо.
Та любов буває різна. Є любов до своєї рідні, батьків до дітей; є любов до Вітчизни; є любов хлопця до дівчини. І є любов до Бога. Саме вона освячує й усі інші види любові. Коли немає любові до Бога, тоді зникає і любов до ближніх, до рідних, до Вітчизни, і найкращі стосунки між хлопцем та дівчиною тоді мають тимчасовий характер і форму лише тілесних стосунків.
Як запалити у своєму серці справжню любов до Бога, щоб вона поширилася і на наших рідних та близьких, на Батьківщину? Передусім, це здійснюється через покаяння. Не випадково саме до покаяння закликав усіх людей святий пророк Іоанн Предтеча й Господь розпочав Свою проповідь саме із заклику до покаяння: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!» (Мв. 4:17).
Річ у тім, що будь-який гріх більший, ніж якийсь небезпечний вірус, вражає душу й тіло; і якщо людина відразу не покається, то виникає своєрідний запальний процес у вигляді злих пристрастей, а далі розпочинається процес гниття. Усі ми чули такий вислів: ця людина гнила. А це означає, що вона повсякчас може тебе зрадити, підвести, підставити, їй дуже просто збрехати, осудити, обманути, вкрасти, кинути. Ця людина так звикається зі своєю гнилістю, що вже не бачить іншого способу життя. З її уст постійно виходять гнилі (нецензурні) слова. Так між людьми споруджуються великі стіни непорозуміння й неприхованої ворожнечі.
З іншого боку, людина, яка за кожен гріх щиросердно кається, а це означає, що вона смиряється, накопичує в собі сугубу благодать Святого Духа. Тому навіть у скорботах вона не втрачає бадьорості духа, натхнення, а навпаки, духовно збагачується та зростає. І всі інші люди навколо неї також насолоджуються цією благодаттю, яка не розділяє, а єднає.
Нині ми переживаємо дуже непростий час. Іде страшна війна, гине дуже багато людей, серед яких є наші рідні та знайомі. Ми не знаємо, що кожного з нас попереду чекає. Хтось від цього впадає у відчай, хтось запалюється жорстокою ненавистю до ворогів. Та ми, християни, завдяки молитві й покаянню, повинні навчитися бачити у всьому, що відбувається, Волю Божу та вірити, що й волос один не впаде з нашої голови без волі Отця (див. Мф. 10:29–30).
Якщо ми завжди матимемо перед собою образ єднання Лиць Святої Трійці й самі прагнутимемо до цього, тоді жодне зло і жоден ворог не зможуть нас духовно та фізично подолати. А якщо кожен буде сам по собі й житиме за принципом: «Моя хата скраю», тоді спочатку ми станемо жертвами наших внутрішніх ворогів – злих пристрастей, а далі нас дуже легко завоюють і зовнішні вороги.
Тому, дорогі браття й сестри, попри всі спокуси, наклепи, цькування, єднаймося між собою, з допомогою покаяння зрощуймо нелицемірну любов, з якою ми відчуваємо радість і блаженство в цьому житті та сподобимося вічної радості і блаженства в Царстві Небесному. Амінь.
Архімандрит Маркел (Павук) духівник Києвських духовних шкіл
Джерело
