Праведник і скорботи
(Ми поза політикою. Запрошуємо відвідати наші англомовну і російськомовну частини сайту N.E.W.O.D. Можливо, ви знайдете там багато цікавого)
Бог часто пускає і праведникові терпіти нещастя, щоб приховану в ньому чесноту показати іншим: так було з Іовом.
Іноді Він допускає щось, що може здатися незрозумілим, щоб незрозумілою за зовнішнім враженням дією зробити щось велике та дивовижне: через хрест здійснене людське спасіння.
У деяких випадках Бог допускає святому терпіти зло, щоб святий не відпав від правої совісті або не впав у зарозумілість через дані йому сили та чесноти: так було з апостолом Павлом1 (2 Кор. 12:7).
Бог залишає людину на якийсь час для виправлення інших, щоб інші, дивлячись на неї, зрозуміли: так було з Лазарем і багатим2 (Лк. 16:19-28). Бо, бачачи стражденних, ми природно приходимо до тями.
Часто Бог залишає людину і для іншої слави, не за її власні та не за батьківські гріхи: так сліпий від народження був сліпим для слави Сина людського3 (Інн. 9:2-3). Ще Бог допускає людині страждати для пробудження ревнування в інших людях, щоб, бачачи велику славу терплячого,й інші безстрашно терпіли страждання в надії майбутньої слави та благ. Так було з мучениками.
Іншому Бог допускає впасти через поганий вчинок для того, щоб виправити іншу, гіршу пристрасть, якщо він величаєтьсяч своїми чеснотами та заслугами. Бог допускає йому впасти в розпусту, щоб він через падіння усвідомив свою неміч, упокорився і приніс покаяння Господу.
При цьому слід зауважити, що способи Божого Промислу різноманітні, їх не можна висловити словом, ані осягнути розумом.
Прп. Іоанн Дамаскін
