Будемо стежити за своїми почуттями!

Дедалі частіше приходять у храм юні дівчата, які живуть вільно з чужими чоловіками. Добре ще, коли приходять зі сльозами, вимотані гріхом, втомлені від брехні та мук совісті. Але часто доводиться чути лише констатацію факту, та ще й із усмішкою. Ось справді мороз по шкірі йде, хоч, здається, і звик уже до всього.

Дівчата, любі, та чи розумієте ви, що творите?! Що калічите своє життя, тому що зруйнувати чужу сім’ю – це тяжкий, смертний гріх?!

– А я не руйнувала, – відповідає. – Ми просто зустрічаємося інколи – і все.

І це говориться, не зморгнувши оком. Тобто вона впевнена, що зруйнувати сім’ю – це означає довести її до розлучення, а якщо так, «нишком», то нічого страшного, хоч і не дуже добре, звичайно. Безумство!

Людина не розуміє, що навіть помисл пристрасний – вже вторгнення в чужу сім’ю. Що миттєво виникає гріховна напруга між людьми за наявності цього помислу, напруга, яка несвідомо виражається в пристрасних поглядах, словах, «випадкових» дотиках – і це вже руйнація сім’ї. Більше того, з «легких» і «піднесених» почуттів починаються найстрашніші зради, падіння й розлучення. Демони завжди маскуються під щось приємне, світле, романтичне…, а коли людина опиняється у страшному непролазному бруді – від усієї цієї «душевності» не залишається й сліду. І такою є гірка історія всіх падінь.

Дівчата дорогі… чоловіки та дружини, давайте будемо стежити за своїми почуттями. Пам’ятати, що насолода гріха завжди обертається безвихідною гіркотою та сльозами. Завжди.

Священник Димитрій Шишкін