Як зберегти подружню вірність

Один мій знайомий, зі старшого покоління, розповідав, що будучи одруженим – а одружився він рано, років у двадцять – часто закохувався. Як людина невіруюча, він пояснював це не бісівськими підступами, а хімією.

“Знаєш, – говорив він, – запах, напевно, якийсь, або вино в мені, або ще що … Дивишся, і все всередині закипає”.

Але крім усього, він мав рідку якість. Він був чесний – перш за все, перед дружиною. Вважав, що шлюб, так само як жінка – не можуть бути у множині. Тому, по відношенню предметів “хімічної реакції”, він волів ніяких дій не застосовувати. Навпаки, починав уникати тих жінок, які сподобалися.

Пояснював він таку свою поведінку цілком по-християнськи. А приклад, проживши півжиття в Caмарканді, брав із дитинства. “Моє тіло, – говорив він, – це осел. Мій розум – наїдник осла. Їду я, скажімо, по базару. Потягнеться осел до прилавка з персиками. Що, я повинен дозволити йому їх зжерти? Ні, звичайно! Невже до бажань осла потрібно ставитися серйозно?.

Осел – тільки скотина: іноді палиця йому потрібна, іноді морквина, але ніколи – серйозне ставлення. Тому, худобу потрібно смикнути і – їхати собі по життю далі “.

Зайве говорити, що у своєму шлюбі він прожив майже шістдесят щасливих років.

Священник Олександр Ільїнський