Євангельські свідчення про Страсну п’ятницю
У тексті кожного євангеліста є якісь особливості в розповіді про Страсну п’ятницю та про саме розп’яття. Так, апостол Матфій говорить про землетрус у момент смерті Іісуса. Євангелісти Марк і Лука згадують про темряву, що настала по всій землі з години шостої до години дев’ятої, про завісу храму, що роздерлася надвоє зверху донизу. Але тільки Матфій говорить про землетрус і про те, що мертві воскресли, вийшли із трун своїх і стали благовістувати.
Образ такого роду космічної катастрофи є вже в пророків Амоса, Єзекиїля, Ісаї, Даниїла, Єремії. Ця сцена в Матфія написана біблійною мовою. Так уявляли День Господній пророки: землетрус, затьмарене сонце, мертві, які виходять із гробів. Настав День Господній. Настав День Суду.
Нічого подібного немає в Євангелії від Іоанна. У ньому Спаситель просто каже: “Нині суд світові цьому” (Інн. 12:31). Насправді й тут і там говориться про одне – тільки по-різному.
А в Євангелії від Марка є одна деталь, на якій не зупиняються інші євангелісти. Після смерті Іісуса до Пилата приходить Йосиф із Аримафеї з проханням віддати йому Тіло Іісуса. Пилат здивувався, що Він вже помер, і запитав, чи давно (Мк. 15:44) . “Здивувався, що Він уже помер” – це важливе повідомлення для нас зберіг лише Марк.
Дуже багато деталей, яких немає в інших Євангеліях, є в Євангелії від Луки. Петро відрікся від Іісуса вже втретє,
“і зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень. І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене. І, вийшовши геть, плакав гірко” (Лк 22:60-62).
Момент, коли Господь Іісус дивиться на Петра, зафіксував лише євангеліст Лука. Ніде більше про цей погляд, кинутий Учителем на учня в той страшний момент, не розповідається.
Друга деталь, яка є тільки в Євангелії від Луки, – це зустріч із жінками дорогою до хреста. Іісус, звертаючись до ридаючих жінок, каже: “…дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими” (Лк 23:28).
В Єрусалимі багаті жінки готували одурманюючий напій, який допомагав приреченим на смерть легше померти. Ймовірно, вони несли посуд із цим напоєм до місця страти, і дорогою до хреста зустріли Іісуса. Як пише Патріарх Варфоломій: “Чоловіки Його засуджують на смерть, а жінки в цей час про Нього плачуть”.
Третій момент: розсудливий розбійник, який повірив в Іісуса. “Один із розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. І сказав Іісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!” (Лк 23:39-42).
Цей розбійник згадується лише в Євангелії від Луки. І нарешті, тільки в Луки збережена молитва Іісуса на хресті: “Отче, прости їм, бо не відають, що роблять” (Лк 23:34).
І погляд Іісуса, кинутий на Петра, і зустріч з жінками дорогою до Голгофи, і розкаяння розсудливого розбійника, і його молитва “Пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє“, і молитва Христа за ворогів свідчать про одне: християнство – релігія стосунків між людьми. Усі ці деталі пов’язані з якимись людськими стосунками – поза ними немає віри в Бога. Це підкреслюється в Євангелії від Луки.
Нарешті, є чотири важливі деталі в Євангелії від Іоанна. По-перше, напис на хресті. Про нього говорять усі чотири євангелісти, але тільки Іоанн вказує, що напис цей написаний трьома мовами: івритом, грецькою та латиною. “Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Іісус Назорей, Цар Юдейський. Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Іісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами” (Інн. 19:19-20).
Про що говорить тримовність напису? Звичайно, про те, що вже в Страсну п’ятницю Іісус зі Своєю проповіддю вийшов за рамки Іудеї, бо Його доля була вже тоді цікава не лише юдеям, але і грекам, і римлянам. Можна, проте, у цьому написі побачити і щось інше. Тут мовою релігії – івритом, і мовою філософії та культури – грецькою, і мовою держави й права – латинською – написано, що Іісус – Цар Іудейський. Це означає, що всі аспекти людського життя з’єдналися тут, на Голгофі, – у нашому житті все пов’язане з Голгофою, у нашому житті все пов’язане з Хрестом.
...всі аспекти людського життя з’єдналися тут, на Голгофі, – у нашому житті все пов’язане з Голгофою, у нашому житті все пов’язане з Хрестом.
Це перша особливість. Крім того, тільки в Іоанна говориться про те, що біля Хреста стоїть Марія й поряд із Нею – учень, “якого любив” Іісус. Тільки тут Іісус звертається до учня зі словами: “Це – Мати твоя“, – і до Матері Своєї: “Це – син Твій” (Ін 19:26-27). Цей момент описаний лише в Євангелії від Іоанна.
“Розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб” (Ін 19:24). Хітон цей був не зшитий, а тканий. Такі хітони носили первосвященники у Храмі. Саме такий хітон носив Іісус як справжній Первосвященник, як істинний Архієрей. Хітон цей не можна було розділити, його можна тільки було роздерти на частини, бо Він – єдиний, як Церква. У майбутньому з Іісусовим хітоном стануть порівнювати Його Церкву.
“Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, – і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили” (Інн. 19:34-35).
“І той, що бачив засвідчив, – підкреслює євангеліст Іоанн, – і свідчення його правдиве“. Це свідоцтво дійсного очевидця, хоча відомо, що трупи не кровоточать. Сталося щось дивне, щось незрозуміле. Євангеліст про це написав як свідок: не розуміючи, навіщо він повідомляє про цей факт, тільки щоб зберегти його в пам’яті.
Дуже важливо зпівставити це повідомлення в Євангелії від Іоанна зі свідоцтвом Євангелія від Марка. Пилат здивувався, дізнавшись, що Він вже помер.
Значить, Іісус на Хресті помер швидко, набагато швидше, ніж зазвичай помирає засуджений на таку смерть. Чому? Спинилося серце. Сучасна патологоанатомія свідчить, що коли людина помирає від інфаркту, то кров у кровоносних судинах, які тріснули, змішуючись з рідиною, якою наповнена навколосерцева сумка, не згортається. І тоді, дійсно, якщо різким рухом проколоти бік у ділянці серця, то ця кров, що змішалася з лімфою і через те не згорнулася, витече з мертвого тіла.
Це означає, євангельського свідоцтва сучасному читачеві достатньо не лише для того, щоб зрозуміти, що євангеліст Іоанн дійсно повідомив про побачене ним самим, але й для того, щоб поставити діагноз: Іісус на Хресті помер через те, що не витримало Його серце. Страшно. Це абсолютно людська смерть. Іісус помер, як помирає людина.
Іісус помер, як і мав померти Той, Хто є (за визначенням Халкідонського Собору 451 року) повністю Людиною; але помер, щоб воскреснути, бо в Ньому вся повнота Божества перебуває тілесно (Кол. 2:9).
Священник Георгій Чистяков