Духовне зростання в сім’ї
Як духовно зростати в сім’ї, коли долають численні турботи та справи, багато метушні?
У сім’ї реально спасаються
– Ви не зможете духовно не зростати в сім’ї! Жити в сім’ї та не рости духовно неможливо. Тому що сім’я від вас вимагатиме терпіння. Сім’я мотатиме ваші нерви й питиме кров, сім’я виховуватиме у вас цілу низку прекрасних якостей, таких як мужність перед життєвими негараздами, наприклад. Тому сімейна людина – це загартована, обдута всіма вітрами людина.
Тому сімейна людина – це загартована, обдута всіма вітрами людина. У сім’ї реально спасаються.
У сім’ї реально спасаються. Одні переживання за дітей чого тільки варті! Чого варте тільки одне всенічне бдіння, яке звершує жінка над дитиною, що плаче і спить! Що означає дитину виносити, вигодувати, до школи зібрати, переживати, коли стала підлітком, щоб не влипла у те, у що часто влипають у цьому віці! Що означає мати не одну дитину, а двох, трьох, чотирьох чи п’ятьох!
Що означає чоловікові з дружиною подолати всі складнощі особистих взаємин, щоб у неї роги відсохли, а у нього роги обламалися! Всі ж рогаті, всі горді, всі думають, що вони в центрі світу, що світ крутиться навколо нього – кожен у цьому свято впевнений.
– Світ крутиться навколо мене, а не тебе, розумієш? – стверджує один.
– Ні, навколо мене, а не тебе, це ти не розумієш? – доводить інший.
Щоб за такої життєвої позиції жити поряд один із одним, треба змирятися. Років до 50 роги обламані, хвороби нажиті, діти підросли, людина вже набуває мудрості. І з нею вже можна поговорити про щось серйозне. А про що говорити з людиною, яка не знає всього цього?
Нагадаю епізод із радянського фільму «Блондинка за рогом». М’ясника в магазині, такого великого огрядного грузина, запитують: «Слухай, Вано, якби прилетіли інопланетяни, тобі було б про що говорити з ними?» І він відповідає: «Якщо в них є діти та робота, то у мене буде про що говорити з ними!»
З людиною, яка не має дітей і роботи, про що говорити? Про останній фільм голлівудський? Нудно. Тож не переживайте за духовне зростання в сім’ї: саме в сім’ї воно і є.
Приклади сімейної святості
З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить, – наставляє апостол Павло1Євр.12:14. Подивіться на сім’ю святителя Василя Великого. До речі, і у святителя Василя Великого, і у святителя Іоанна Златоуста, і у святителя Григорія Богослова – святі матері. У Василя – Емілія, у Григорія – Нонна, у Іоанна – Анфуса. Можна так і згадувати їх разом із мамою: «Молитвами Василія Великого та мами його, молитвами Григорія Богослова та мами його, молитвами Іоанна Золотоуста та мами його помилуй мене, Господи».
У святого мученика Пантелеїмона – мама свята, Іула. У блаженного Августина – мама свята, Моніка. Причому чоловіки у цих святих дружин аж ніяк святими не були. Подруги святої Моніки навіть дивувалися, чому вона ходить без синців і гуль: у неї чоловік був дуже нервовий, у гніві страшний, а в них – чоловіки поступливі, але вони вічно з синцями. А вона казала їм: «Та я мовчу, я не сперечаюся з ним ніколи. Він мені слово – я йому: “Пробач мені!”». Так вона все життя без побиття ходила, хоча мала такого лютого чоловіка. А решта й за лагідними чоловіками були, але були биті.
Так ці сімейні люди просто смиренно виконали заповідь Господню: “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі”2Мф. 5:16. Ось школа сімейного життя.
У Григорія Богослова батько якийсь час був єретиком, і його дружина, мати святителя Григорія, вимолила й повернула його до Кафолицької Церкви. Вона народила Григорія та інших дітей. Хіба щось заважало цим жінкам, які не мали святих і великих чоловіків, народжувати для Церкви таких великих людей і бути для них прикладом і настановою? Святий Григорій Богослов взагалі казав, що він усі чесноти, які мав, узяв у матері. Він каже: «Я, будучи похилого віку, доживши до старості, згадую своє дитинство і вважаю, що причиною всіх моїх вдалих речей, всього, що є доброго в мене, є моя мати». Ось так.
Принижувати можливу святість серед сімейної метушні нерозумно. Не можна думати, що святість можлива лише за аскетичного прагнення душі, лише у чернецтві.
Принижувати можливу святість серед сімейної метушні нерозумно. Не можна думати, що святість можлива лише за аскетичного прагнення душі, лише у чернецтві.
Монашество – це таємниця: таємниця майбутнього віку. А шлюб – це єство, але єство, що підкоряється Богу, і воно теж здатне на дуже великі речі.
Протоієрей А.
