День пам’яті мучеників Давида та Тірічана (Тарічана) Грузинських

18/31 травня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Давида та Тірічана (Тарічана) Грузинських.

Святі Давид і Тірічан були рідними братами. Вони народилися в благочестивого вірменського подружжя Вардана і Тагіне. Коли помер батько отроків, брат їхньої матері, язичник Феодосій, що мав намір заволодіти їхнім спадком, став схиляти доброчесну сім’ю до прийняття язичницької віри. Тоді Тагіне із синами втекла в Південну Грузію.

Феодосій боявся, що Давид і Тірічан, коли виростуть, повернуть своє майно назад, і вирішив їх вбити. Отроків знайшли в Тао-Кларджеті. Вони прийняли мученицьку кончину під час випасання в горах худоби. Нечестивого вбивцю одразу наздогнала кара Божа, і він осліп.

Тагіне, яка оплакувала своїх дітей, змилувалася над братом і помастила його очі землею, що була просякнута кров’ю Давида. До вбивці миттю повернувся зір, і він почав сповідувати Істинного Бога.  Вночі тіла отроків осяяло світло.

Федосій спорудив храм на честь святого Давида. Мощі Тірічана відвезли на його батьківщину правителем Діврі. Над ними збудували на честь мученика храм.

Відомості про мученицьку кончину Давида та Тірічана збереглися в єдиному грузинському літописі Х століття, що був переписаний в Іверській обителі на Афонській Горі Арсенієм Ніноцміндським та Іоанном (Грдзелідзе), учнями преподобного Євфимія Святогорця. Вірменської версії мучеництва не знайшли, і Вірменською церквою ці святі не вшановуються.

Очевидно, мучеництво Давида й Тірічана описав грузинською мовою автор-халкідоніт в Тао-Кларджеті. Тому агіографічна пам’ятка потрапила в календар Грузинської Церкви. Згодом Давид і Тірічан стали шануватися як грузинські святі.