Пам`ять преподобного Зосими, єпископа Вавилонського

4/17 червня Православна Церква вшановує пам`ять Зосими, єпископа Вавилонського.

Святий Зосима народився в Кілікії (південно-східній області Малої Азії), через що був прозваний Кіліксом. Він прийняв чернечий постриг на Синайській горі, де подвизався в пості та молитвах. В молодому віці через прагнення до безмовності Зосима покинув Синай і пішов у Лівійську пустелю, де звершував подвиги самітника.
Якось святий зустрівся в пустелі зі старцем, який був зодягнений в колючу волосяницю. Преподобний хотів поклонитися йому, однак старець поклонився першим і назвав Зосиму на ім’я. Він розказав святому про Божественне видіння, в якому отримав повеління не благословляти його на перебування в цій пустелі, тому що Господь хоче доручити йому Вавилонську Церкву.

Після цих слів старець довго молився, а потім обійняв Зосиму та сказав, що Господь привів його до нього, аби він поховав його тіло. Через деякий час обличчя старця просяяло, і він віддав Господу свою душу. Тоді Зосима поховав його, а сам повернувся на Синайську гору.

Під час перебування святого на Синайській горі до нього прийшов розбійник. Він розкаявся у своїх гріхах і просив Зосиму про постриг у монашество. Преподобний зглянувся над ним, наставив його своїми повчаннями та постриг у чернецтво.

Невдовзі після цього святий відвів розбійника в обитель авви Дорофея, що поблизу Гази, бо на Синаї його легко могли знайти і схопити. В цій обителі колишній розбійник подвизався 9 років, після чого повернувся до Зосими і попросив, щоб той віддав йому його мирський одяг. Він сказав святому, що постійно перед очима бачить дитину, яка запитує в нього, за що він її убив. Тому бувший розбійник вирішив піти на місце своїх злодіянь, щоб бути схопленим та страченим за вбивство тієї дитини. Зосима віддав розбійнику мирське вбрання, і той невдовзі прийняв смертну кару та омив гріхи своєю кров’ю.
Невдовзі після цього святий знову покинув Синайську гору і разом зі своїм учнем Іоанном пішов у пустиню Порфіріон. Там вони зустрілися з двома самітниками, Павлом та Феодором, і поселилися неподалік від них.
Після двох років пустельницьких подвигів Іоанна вжалила отруйна змія, і він помер. У великій скорботі Зосима прийшов до Павла та Феодора, які, маючи дар прозорливості, вже знали про смерть Іоанна. Вони разом із Зосимою пішли на те місце, де лежало тіло його учня, і наказали померлому встати, сказавши, що його кличе його авва. Тієї ж миті Іоанн ожив і встав на ноги.
Після цього старці сказали Зосимі повернутися на Синай, бо Господь хоче доручити йому Вавилонську Церкву. Святий послухався пустельників і разом із Іоанном повернувся на Синайську гору.
Згодом авва Синайської гори послав Зосиму разом із двома іншими монахами у деякій справі в Олександрію, де Олександрійський Патріарх усіх трьох хіротонісав у єпископів.

При цьому Зосиму він поставив єпископом Вавилону Єгипетського. Цей Вавилон був заснований на березі ріки Нилу переселенцями зі знаменитого древнього Вавилону, що знаходився в Халдейській землі, через що й отримав однакову з ним назву.
Тривалий час святий Зосима керував Вавилонською Церквою та наставляв паству на путь спасіння, будучи для неї прикладом для наслідування. Коли ж Преподобний досягнув глибокої старості, то залишив єпископство й повернувся на Синай, щоб тут віддати Господу свою душу.

Невдовзі після свого повернення Зосима дійсно спочив із миром у Боз, його чесна кончина датована VI ст.
Слава Богу вовіки. Амінь.