День пам’яті святих мучеників Мануїла, Савела та Ісмаїла

17/30 червня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Мануїла, Савела та Ісмаїла

Рідні брати Мануїл, Савел та Ісмаїл народилися в Персії. Їхній батько був язичником, а мати – християнкою. Вона виховала своїх синів у страсі Божому, і вони прийняли Святе Хрещення.

У дорослому віці святих взяли до війська, й послав їх перський цар на перемовини до греко-римського імператора Юліана Відступника, щоб укласти мир між двома державами. Допоки цар Юліан не знав, що посланці християни, то прихильно ставився до них. Коли ж він дізнався про їхню віру, то піддав їх тяжким катуванням та умертвив. Сталося ж це так.
Якось Юліан з великою кількістю народу звершував мерзенне язичницьке свято в Халкидоні, в місцевості, що називається Оргія Трігон. Це свято супроводжувалося безчинствами та скверними жертвоприношеннями. Під час нього благочестиві Мануїл, Савел та Ісмаїл стояли осторонь, плакали та молили Бога, щоб Він зберіг їх від ідольської скверни й навернув язичників до істинної віри.

Коли ж Юліан послав за святими, щоб і вони повеселилися разом із ним, то вони викрили безумство ідолопоклонників, сповістили про свою віру в Істинного Бога і сказали, що прийшли не для того, щоб відректися від своєї віри, а заради укладення миру між державами.

Після цих слів Юліан дуже розгнівався на перських посланців і наказав ув’язнити їх в темниці.
Наступного дня святі предстали перед царем, і він сказав їм, що вони, хоча б заради встановлення миру, мали поклонитися разом із ним тим самим богам, яких шанують і перси. Потім цар додав, що оскільки вони зневажають їхню віру та не мають одностайності з ними, то прийшли не для встановлення миру, а для порушення його та відновлення війни.

На це святі відповіли Юліану, що прийшли говорити з ним не про віру та богів, а про мирні умови, щоб воїни однієї держави не переступали меж іншої та задля того, щоб купці могли вести взаємну торгівлю без будь-якої кривди для себе. Потім брати висловили готовність постраждати за Істинного Бога та викрили боговідступництво царя.

Розмова з перськими посланцями розлютила Юліана й він наказав нещадно їх катувати. Спочатку мучеників били ременями по животі та хребту, а потім прибили до дерева за руки та ноги і дерли залізними зубцями. Під час тортур святі молилися Богу і через явлення Ангела Господнього отримали підтримку в стражданнях.

Згодом цар наказав розлучити мучеників. Побачивши, що Мануїл найстарший та найсміливіший із них, почав схиляти до боговідступництва середнього та меншого з братів.

Однак Савел та Ісмаїл показали свою непохитну віру, і цар наказав обпалювати їм ребра свічками. Потім Юліан лестощами спонукав до ідолопоклонства й Мануїла, проте всі його зусилля залишилися марними, і святого мученика піддали такому ж катуванню, як і його братів.

Після цього святим вбили в голови по залізному цвяху, а під нігті рук та ніг забили гострі коли. Зрештою, цар засудив перських посланців до страти. Їх повели на місце, що називалося Костянтиновим. Там під час молитви до Бога мученики почули голос із Небес, який кликав їх отримати вінець слави. Святих стратили і вониотримали нетлінні вінці в Царстві Небесному.

Коли ж слуги царя за його наказом намагалися спалити тіла мучеників, то раптом земля затрусилася і поглинула рештки святих. Через таке чудо в Христа увірувало багато присутніх там язичників. Через два дні сталося ще більше чудо: земля повернула тіла святих, і християни, що молилися на тому місці, поховали їх з честю.

З того часу біля гробу мучеників почали відбуватися цілення хворих.
Невдовзі цар Юліан та перський цар розпочали війну один проти одного. Під час битви боговідступника Юліана смертельно поранила невидима рука і в тяжких муках він помер. Після його смерті християни звільнилися від жорстокого мучителя та прославили Господа.
Слава Богу вовіки. Амінь.