День пам’яті святого мученика Іакинфа
3/16 липня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Іакинфа.
Святий Іакинф служив постільником при нечестивому царі Траяні, що царював у 98 – 117 рр. Тоді всі піддані імператора зобов’язані були поклонятися ідолам, а непокірних віддавали на тортури.
Іакинф потай вірував у Господа нашого Іісуса Христа та жив у непорочності й стриманості.
Якось було влаштоване язичницьке свято, під час якого Траян привселюдно звершував жертвоприношення.
Святий Іакинф, якому тоді було 20 років, молився в одному невеликому приміщенні в царському палаці. Його молитву почув юнак Урвікій, що також був постільником, і доніс на нього царю.
Траян, що саме приймав їжу, наказав привести до себе Іакінфа та запропонував йому з’їсти ідоложертовне м’ясо. Святий відповів, що не годиться християнам приймати осквернену їжу та побажав царю припинити поклоніння ідолам і навернутися до Істинного Бога.
Така відповідь юнака розсердила імператора, і він сказав, що ні сам не знає, ні його отці не знали ніякого Христа. На це Іакинф сказав Траяну, що він не знає Істинного Бога, бо недостойний Його пізнати, а його отці не знали, бо були дітьми гніву.
Про себе ж Іакинф повідомив, що народився у христолюбивій сім’ї та навчений поклонятися Єдиному Богу.
Така розмова зі святим ще більше розгнівила імператора, і він наказав бити його по устах. Проте царські слуги били мученика не лише по устах, але й по щоках. Коли ж Іакинф впав на землю, вони топтали його ногами.
Потім святому намагалися насильно покласти в уста ідоложертовну їжу, однак він міцно зціпив зуби, а їжу не прийняв. Після цих тортур мученика ув’язнили.
Наступного дня за наказом імператора Іакинфа вивели з темниці. Траян запитав у нього, чи не підкориться він його наказу, та погрожував більш жорстокими катуваннями. Але мученик залишався непохитним у своїй вірі та висловив готовність постраждати за Христа.
Після цього святого розтягнули на землі та нещадно били, а потім повішали й почали дерти залізними кігтями. Коли святий Іакинф терпів таке катування, то говорив царю, що цим він тільки робить для нього благодіяння.
Потім Іакинфа знову відвели до в’язниці. Траян наказав не давати йому ні їжі, ні пиття, окрім ідоложертовних, а тому святому доводилося терпіти голод та спрагу. Однак це не засмучувало його, оскільки він постійно перебував у молитві, радів духом і живився благодаттю Божою.
Коли на 38-й день ув’язнення до мученика увійшов темничний сторож, то побачив невимовне сяйво й Ангелів. Один із них покривав Іакинфа пресвітлим вбранням, а інший вінчав його голову дивним вінцем.
Наляканий видінням, сторож побіг до царя і розповів йому про те, що бачив. Тоді Траян вирішив, що це якийсь чаклунський обман, і задумав піддати святого ще більшим катуванням. Тому через два дні він послав слуг за Іакинфом.
Коли вони увійшли в темницю, яка була наповнена невимовним світлом та пахощами, то побачили святого мертвим, а навколо нього пресвітлих юнаків, що насправді були Ангелами.
Посоромлений та розгніваний імператор наказав викинути тіло мученика за містом на поживу звірам і приставив варту, аби християни не забрали його. Так тіло святого лежало неушкодженим тривалий час, а потім його уночі взяв пресвітер Тимофій із деякими віруючими людьми. Він поклав мощі Іакинфа у своєму домі й щодня запалював біля них лампаду та кадив.
Перед смертю Тимофій передав святиню одній благочестивій удовиці, яка день і ніч молилася біля мощей святого й нікому про них не розповідала. Так вона зберігала цей безцінний скарб тривалий час.
Неподалік від тієї вдови проживав відомий муж. Якось він захворів, втратив зір і протягом року залишався сліпим. Одного разу йому явився у видінні святий Іакинф і сказав, що він зцілиться від своєї недуги, якщо помастить очі маслом із лампади, що горить при його мощах. При цьому святий наказав тому чоловіку відіслати його мощі в Кесарію Кападокійську, з якої був родом.
Сліпий чоловік послухався святого, прийшов у дім удови, помастив свої очі єлеєм та отримав чудесне зцілення. Однак він не виконав наказу мученика щодо перенесення його мощей, а тому невдовзі вдруге осліп.
З ревною молитвою знову звернувся сліпець до святого, пообіцяв виконати його наказ, помастив очі єлеєм і знову прозрів. Після цього той чоловік послав довірених людей разом із мощами Іакинфа у його рідне місто. При цьому він наказав посланцям неподалік від Кесарії відпустити мулів із чесними мощами і там, де вони зупиняться, поховати останки святого.
Дивовижним чином мули зупинилися біля будинку, в якому народився Іакинф. Сюди зібралися місцеві християни й з честю поклали мощі мученика у мармуровому ковчезі в його домі.
Кончина святого Іакинфа настала на початку ІІ ст.
Слава Богу вовіки. Амінь.
