День пам’яті мученика Констянтина Бринковяну

16/29 серпня Православна Церква вшановує пам’ять мученика Констянтина Бринковяну, господаря Валаського.

Восени 1688 року після смерті господаря Валахії Шербана Кантакузина бояри обрали новим правителем його племінника логофета Костянтина Бринковяну.

Костянтин народився в 1654 році, він був високоосвіченою людиною, володів грецькою, латиною та церковно-слов’янською мовами.

У той час тривала турецько-австрійська війна, і Валахія була під загрозою спустошення з боку обох ворогуючих армій. Мудрий правитель зміг зберегти дружні стосунки, як із однією, так і з другою стороною, і таким чином захистив своє князівство та народ.

26 років правління святого були для Валахії періодом розквіту Православної Церкви, культури та мистецтва. Засновувалися монастирі й будувалися храми, відкривалися нові навчальні заклади, створювалися бібліотеки, друкувалися різними мовами книги, помісні Церкви, що знаходилися під владою Османської імперії, отримували матеріальну допомогу.

На пожертви святого був закладений монастир Хурезі з храмом святих Костянтина та Єлени. Багато коштів Костянтин пожертвував на будівництво обителі в Римніку-Серат із соборним храмом на честь Успіння Богородиці. Також господар Валахії потурбувався про перебудову та поновлення розпису храмів багатьох монастирів.

У Бухаресті святим збудовано три церкви, з яких і дотепер збереглася лише церква монастиря святого Георгія Нового в центрі міста.

Три храми Костянтин збудував у Трансильванії. Велику матеріальну допомогу господар Валахії надавав усім чотирьом православним патріархатам Сходу, обителі святої Катерини на горі Синай, грецьким монастирям, зокрема монастирям Афона.

У Константинополі святий спорудив церкву на честь святителя Миколая. Для патріархів та архієреїв Сходу Бухарест був другою резиденцією, де вони проводили багато часу.

Через інтриги та доноси з боку ворогів господаря Валахії, яка знаходилася в залежності від Османської імперії, турецька влада стала підозріло ставитися до Костянтина Бринковяну.

Святого разом із сім’єю викликали в Константинополь та ув’язнили в фортеці Єдікуль. В’язням обіцяли збереження життя, якщо вони приймуть мусульманство.

Однак Костянтин зі своїми близькими залишився вірним Православ’ю.

15 серпня 1714 року в день Успіння Пресвятої Богородиці благочестивого господаря Валахії та його сім’ю привели на місце страти. Святий наставляв своїх синів сміливо прийняти смерть, щоб омити кров’ю свої гріхи та спасти свої душі.

Після цього в присутності султана, іноземних послів, дружини та дочок Костянтина відбулася страта. Першим обезголовили найближчого радника господаря Валахії Янаке Векерєску. Потім стратили синів святого: Костянтина, Штефана, Раду і Матея. Зрештою, настала черга й самого Костянтина Бринковяну піти на смерть за істинну віру.

Голови мучеників настромили на списи й пронесли Константинополем, а тіла святих кинули у Босфор. Їх витягнули з води рибаки-християни та поховали в грецькій обителі на острові Халкі.

Дружину Костянтина Марію, його дочок із чоловіками та племінників ув’язнили в одному з міст Малої Азії, звідки вони повернулися на батьківщину лише через два роки.

Румунський народ одразу почав шанувати покійного господаря як мученика православної віри.

У 1720 році мощі святого поклали в церкві монастиря святого Георгія Нового в Бухаресті.
Слава Богу вовіки. Амінь.