День пам’яті преподобної Макрини
19 липня/1 серпня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Макрини.
Преподобна Макрина – рідна сестра святих Василія Великого та Григорія Ніського – походила з Каппадокії. Вона народилася за царювання Костянтина Великого (306 –337 рр.) і була найстаршою з 10 дітей подружжя Василія та Емілії.
Ще до народження святої, її матір мала уві сні чудесне видіння, згідно з яким назвала свою дочку Феклою. Однак близькі преподобної хотіли назвати її в честь бабки Макриною, через що дівчинка отримала подвійне ім’я.
Коли Макрина підросла, матір навчала її грамоти. Для цього вона вибирала з Божественного Письма молитви або повчальні слова. Дівчинка була здібною та успішно навчалася.
Змалку Макрина звикла молитися та співати Псалми. Вона не прагнула до дитячих ігрор, а займалася рукоділлям та читанням книг. У 12-річному віці преподобну заручили зі знатним та доброчесним юнаком, проте шлюб відклали до досягнення нею шлюбного віку. Сталося так, що цей юнак невдовзі помер, і виходити заміж Макрина рішуче відмовилася.
Коли помер батько святої, вона була втіхою та розрадою для своєї матері. Макрина смиренно виконувала всі необхідні роботи, старанно стежила за домом, наставляла та вчила братів і сестер.
Згодом Макрина вмовила матір зректися світу та прийняти чернечий постриг. Так вони обоє стали подвизатися у дівочому монастирі, де проводили богоугодне життя й уподібнювалися до Ангелів.
Коли наблизився час смерті преподобної Емілії, в обитель прийшов наймолодший з її дітей Петро. Вони обоє з Макриною доглядали за матір’ю, а перед самою її кончиною сіли з обох боків біля неї та почали називали по черзі імена своїх братів та сестер. Емілія кожного з них по-материнськи благословляла. Після цього вона поклала руки на Макрину та Петра і сказала, що віддає Господу початок і десятину від плодів своєї утроби, а потім відійшла до Господа.
Коли помер брат Макрини Василій, вона сумувала не стільки через його смерть, а скільки через те, що погас великий світоч Церкви.
Якось святитель Григорій Ніський захотів відвідати свою сестру Макрину. За день до прибуття в монастир, де свята в той час вже була ігуменею, він побачив уві сні видіння. Йому здалося, що він носить мученицькі мощі, від яких ідуть такі яскраві промені світла, на які неможливо дивитися. Це видіння повторювалося тричі протягом ночі, і в душі Григорія появилася незрозуміла печаль.
Коли святитель прибув у монастир, то знайшов свою сестру важко хворою. Макрина, що лежала на дошці, яку вкривало лахміття, наскільки змогла, підвелася та вклонилася брату. Потім вона прославила Бога почала розмовляти з Григорієм про спасіння душі. Преподобна була сповнена Духа Святого, і її уста промовляли богонатхненні слова.
Через певний час Макрина попросила брата відпочити та підкріпитися їжею. Він послухався її, хоча не хотів припиняти розмову. Григорій розумів, що його видіння почало справджуватися, а мученицькі мощі були мощами його сестри, яка чернечими подвигами протягом багатьох років умертвляла своє тіло.
Наступного ранку Григорій побачив, що Макрина скоро помре, і ще більше засумував. Преподобна ж була сповнена духовної радості та втішала його у скорботі. Ближче до півдня вона перестала говорити з оточуючими і лише тихо-тихо молилася.
Потім свята перехрестила собі очі, уста й серце та відійшла до Господа. Монахині, які до цього часу стримували сльози, голосно заридали. Через силу вдалося трохи заспокоїти їх та вмовити розпочати спів заупокійних молитов.
Окрім колючої волосяниці, простої ряси, старої мантії, головного покрову та поношених сандалій, у Макрини не було одягу. Тому Григорій віддав їй своє нове вбрання, яке приготував собі для погребіння.
Коли монахиня Вестіана перевдягала святу, то зняла з її тіла залізні хрест та перстень. Хрест залишився Вестіані, а перстень взяв Григорій. У цьому персні містилася частка Животворящого Древа Чесного Хреста Господнього.
Потім Вестіана показала Григорію на тілі Макріни знак від давньої рани і розказала йому про чудо, яке сталося зі святою. Ще коли преподобна жила при матері, на її грудях з’явився невиліковний чиряк, який спричиняв їй великі страждання і міг призвести до смерті.
Матір наполегливо просила дочку звернутися до лікаря, оскільки хвороба потребувала хірургічного втручання. Цнотлива ж Макрина воліла краще померти, аніж оголити перед чоловіком свої дівочі груди. Вона ревно молила Бога про порятунок і приклала до хворого місця змочену своїми сльозами землю.
Коли наступного дня матір ще більш наполегливо почала просити дочку скористатися допомогою лікаря, Макрина сказала їй, що буле достатньо, якщо матір покладе на чиряк руку та перехрестить її.
Тоді блаженна Емілія просунула руку під плаття дочки і не знайшла чиряка на її грудях. На його місці залишився лише невеликий знак на згадку про чудо Боже.
На погребіння святої зібралося безліч народу, через що її тіло ледве донесли до могили. Макрину поховали в одному гробі з батьками.
Преподобна мала дар звершення чудес та прозорливісь. Одного разу вона поцілувала у незряче око напівсліпу дівчинку, і дівчинка повністю прозріла. По молитвах Макрини під час голоду в обителі не зменшувалися запаси пшениці.
Кончина святої настала близько 380 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.’
