День пам’яті мучеників Маккавеїв, їхньої матері Соломонії та вчителя Єлеазара

1/14 серпня Православна Церква вшановує Винесення Чесних Древ Животворящого Хреста Господнього та День пам’яті мучеників Маккавеїв: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма та Маркела, їхньої матері Соломонії та вчителя Єлеазара.

Коли обраний народ Божий перебував під владою сирійського царя Антиоха, прозваного Єпіфаном, тобто світлим, і якого часто називали Єпіміном, що означає безумний, в Єрусалимі почалися великі чвари.

Брат праведного первосвященника Онії, на ім’я Іасон, купив у царя за велику суму грошей первосвященницький сан і усунув Онію від служіння. Щоб догодити Антиоху новий первосвященник почав вводити в Єрусалимі язичницькі звичаї, влаштовував місця для видовищ, училища, де викладалися грецькі філософські вчення, і навіть будинки розпусти. Таким чином Іасон відвернув багатьох одноплемінників від шанування Істинного Бога.

Через три роки владолюбний муж на ім’я Менелай дав царю ще більше грошей і став первосвященником. Він добився насильницької смерті Онії, проте згодом і сам був позбавлений влади своїм братом Лісімахом. Невдовзі народ убив Лісімаха за крадіжку церковного посуду, а Менелай повернув собі первосвященницьку владу.

Таке беззаконня сприяло поширенню язичницького нечестя та викликало гнів Божий. До сорока днів жителі Єрусалима бачили у повітрі полки озброєних воїнів у золотому вбранні, які билисяодин із одним. Від такого видіння народ перебував у великому страху.

Незабаром Антиох пішов на війну з єгиптянами, й рознеслася чутка про його погибель. Благочестиві іудеї раділи смерті тирана, і, коли стало відомо, що він не загинув, вирішили не підкорятися йому.

Цар довідався про це та прийшов із військом до Єрусалима й умертвив близько 80 тис. іудеїв, 40 тис. ув’язнив і ще 40 тис. роздав воїнам в якості полонених. Потім він разом із Менелаєм увійшов у храм Божий та розграбував його. Після цього цар повернувся в Антиохію, а в Іудеї залишив жорстоких мучителів.

Згодом по всьому царству розіслали наказ, згідно з яким всі піддані мали шанувати грецьких богів та дотримуватися грецьких законів. А в Єрусалим прибув жорстокий радник царя – старець, родом із Афін.

На той час за царським наказом храм Господній перетворили на храм язичницького бога Юпітера, в ньому поставили ідолів, а іудеїв примушували приносити їм жертви. Тверді у вірі іудеї тікали в гори та пустелі й переховувалися в печерах та прірвах, дехто добровільно йшов на муки; багато ухилялося в язичницьке нечестя.

Між тим язичники схопили поважного літами книжника Єлеазара, що відрізнявся мудрістю та благочестям. Йому в уста стали силоміць вкладати свиняче м’ясо, що в іудеїв їхнім Законом заборонялося їсти, тому що вважалося нечистим.

Єлеазар був готовий на будь-які муки заради дотримання Закону Божого й відмовився підкоритися нечестивим навіть тоді, коли декотрі з них пропонували йому привселюдно з’їсти дозволене Законом м’ясо, аби всі подумали, що він їсть свинину.

Святий не побажав стати лицеміром і спокушати інших, тому його люто катували, й він помер.

Згодом язичники схопили сімох братів знатного роду з матір’ю їхньою Соломонією та послали до царя в Антиохію. Брати були учнями Єлеазара, слухалися його повчань і непохитно трималися своєї віри. За це їх піддали тривалим катуванням.

Спочатку на допиті за усіх відповідав старший брат, і його першим взяли на муки. Мученику відрізали язик, здерли шкіру та відсікли члени тіла. Потім його жарили на сковороді, й святий помер. Коли так вбили шістьох братів, цар почав зваблювати молодшого сьомого до ідолопоклонства. Він обіцяв йому багатство, щастя та почесні посади.

Оскільки юнак не підкорявся царю, то останній переконував його матір вмовити сина зберегти своє життя. Мудра ж Соломонія, що на рідній мові спонукала кожного зі своїх синів мужньо перетерпіти смерть за Закон Божий, сказала й молодшому сину достойно прийняти кончину.

Коли вона ще говорила, юнак виголосив, що не слухається царського наказу, а підкоряється наказам Закону, який дав істинний Бог через Мойсея. Він передрік Антиоху, що його спостигне кара Божа. За це нечестиві його ще більш жорстоко катували, ніж братів, а потім убили.

Матір мучеників після кончини сьомого сина прославила Бога й після молитви мирно відійшла до Бога, якого сповідувала.
Невдовзі проти Антиоха повстав Іуда, який походив із священницького роду і називався Маккавеєм. Після перемоги над царем він вигнав усіх царських воєначальників, вбив людей, які навернулися до язичництва, та очистив храм від ідолів.

Антиоха покарав Суд Божий: він дуже захворів, його нутрощі гнили й кишіли червами, а від тіла поширювався нестерпний сморід.

Зрештою, Антиох проти волі зрозумів могутність Істинного Бога та звернувся до Нього з молитвою. Проте помилуваним він не був і помер без щирого покаяння.
Слава Богу вовіки. Амінь.